Сценарій вечора “Шевченків світ в буянні фарб, сплетінні ліній”

Дереш Л.М.
викладач української мови і літератури

Мета. Розкрити значення Шевченка як митця художнього жанру; розширити уявлення учнів про види техніки живопису; знайомити молодь з новими для них фактами із життя українського поета; виховувати естетичні смаки та вподобання.

 

Обладнання: святково прибраний зал, на мольберті портрет Т. Г. Шевченка; виставка книг, присвячених Шевченкові; слайди із репродукціями картин Шевченка-художника.

 

 

Ведучий 1

Нас просто не існує без Шевченка. У ньому – уся історія наша, усе буття, усі мрії.

Уявити себе без Шевченка українцеві – все одно, що без неба над головою. Він – вершина нашого родового дерева.

Він не тільки геніальний поет, а й талановитий художник.

Шевченко був наділений багатьма рисами вдачі: палким вільнолюбством, великою працелюбністю, жадобою вчитися, широким діапазоном зацікавлень, тонким знанням людської психології. Якщо помножити це багатство вдачі на талант в поетичному слові і в образотворчому мистецтві, то стає зрозумілою феноменальна природа його як людини і митця.

 

Ведучий 2

І поезія, і малярство щільно переплітаються в таланті Шевченка. Та коли на поезію він дивився як на своє покликання, то малювання стало його професією, засобом для існування. Поетична спадщина Шевченка налічує понад 240 творів, а мистецька – близько 1300 робіт (олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків). Сама кількість мистецьких творів свідчить, що малярству він приділяв велику увагу.

 

Читець На пам'ять 9 листопада 1843 року

Княжні Варварі Миколаївні Рєпніній

Посвята

Душі з призначенням прекрасним

любити, мучитись, терпіть

судилось, дар Господній ясний

сльозами тихими сповить.

Для вас це слово зрозуміле!

Для вас я радісно складав

житейські пута, серця сили,

священнодіяв і творив,

і сльози в звуки перелив.

Ваш добрий ангел осінив

мене безсмертними крилами

і тихоплинними словами

небесний рай в душі відкрив.

Ведучий 1

При знайомстві з подіями Шевченкового життя може скластися враження, що вони – наче ланцюг випадковостей, який міг обірватися в будь-якому місці. Справді, і примха поміщика Енгельгардта взяти собі за «козачка» в подорож до Вільна й Петербурга рано осиротілого Тараса, і зустріч у Літньому саду з Іваном Сошенком, і праця у Василя Ширяєва по розмальовуванню інтер’єрів петербурзьких театрів, і обставини викупу з кріпацтва, нарешті, вступ до Академії мистецтв у клас Карла Брюллова – ці «сходинки» Шевченкового зростання оперті начебто на нетвердий ґрунт збігу обставин.

Але він усе ж таки досяг вершини слави.

 

Ведучий 2

Юний Шевченко прибув 1831 року до Петербурга, подолавши разом з іншими кріпаками Енгельгардта сотні верст глибокими снігами Прибалтики й російської Півночі. Від суворої зими 1831 року почалося його тривале столичне життя, сповнене боротьби за існування, незгасимого бажання стати вільним, вивчитися на професіонального художника.

Підстав для відчаю на той час у Тараса було більш, ніж досить. Але він не піддався йому, не зламався: вирішальну роль відіграли тут його витривалість, а також допомога петербурзької інтелігенції. Своїми здібностями в поезії та малюванні, працелюбністю і доброю, жвавою вдачею український кріпак викликав у передових діячів культури не лише цікавість, а й бажання практично допомогти йому.

 

Читець

Все упованіє моє

Все упованіє моє

на тебе, мій пресвітлий раю,

на милосердіє твоє

все упованіє моє

на тебе, мати, возлагаю.

Святая сило всіх святих,

Пренепорочная, благая!

Молюся, плачу і ридаю:

воззри, Пречистая, на їх,

отих окрадених, сліпих

невольників. Подай їм силу

твойого мученика-Сина,

щоб хрест-кайдани донесли

до самого, самого краю…

 

Ведучий 1

Подиву гідна епопея викупу Шевченка з кріпацтва, в якій гостро зіткнулися пан Енгельгардт і митці В. Жуковський, О. Венеціанов, К. Брюллов,

І. Сошенко, В. Григорович та інші, котрі не шкодували ні часу, ні енергії, щоб сприяти обдарованому юнакові здобути волю й освіту.

Ставши вільним, Шевченко не гаяв жодного дня. Поезія, малюнок,  живопис цілком заполонили його.

 

Ведучий 2

Шевченко старанно учився спочатку в класах при Товаристві заохочування художників, а потім і в Академії мистецтв. У становленні професійної майстерності Шевченка провідну роль відіграв видатний російський живописець Карл Брюллов, який був не лише вчителем Шевченка, а і його старшим другом. Саме у квартирі Брюллова Тарасові була вручена відпускна про викуп його з кріпацтва.

 

Ведучий 1

Упродовж семи років навчання у Петербурзькій Академії мистецтв з-під його пензля, олівця, граверського штихеля та офортної голки вийшли не лише учнівські, а й викінчені, зрілі твори. Під час навчання він був тричі нагороджений срібними медалями. Задовго до надання у березні 1845 року офіційного звання вільного (некласного) художника Шевченко уже працював на рівні професіонального майстра.

 

Ведучий 2

Не по роках громадянська й художня зрілість помітна і в його літературній творчості. Саме в період академічних студій він написав такі шедеври, як поеми «Гайдамаки», «Сон», «Сова», видав в 1840 році першу збірку поезій «Кобзар».

Весь поетичний і частина художнього доробку петербурзького періоду тематично пов’язані з Україною, хоча між 1830 і 1843 роками йому жодного разу не вдалося побувати в рідному краї. Поїздка на Україну в 1843 році збагатила Шевченка силою-силенною вражень, визначила подальший вибір тематики його творів.

 

Читець

Життя призначення прозрівши…

Життя призначення прозрівши,

Великий присуд Божих справ,

В самозаглибленні і тиші

В задумі зір він підіймав

На святість і красу природи.

«Як все спів мірно!» - він шептав.

І край свій рідний споминав,

У Бога правди і свободи

Всьому живущому благав.

В думках сумирно прозирав

Діла минущі всіх народів,

Діла батьківської землі,

І гірко плакав…

 

Ведучий 1

Сюжети з сучасного життя розробляє Шевченко в картинах 1840-х років – «Катерині» (1842), «Селянській родині» (1843), «На пасіці» (1843), а також у багатьох сепіях.

У відомій картині «Катерина» з особливою любов’ю написана постать вродливої селянки, простої і довірливої. На її обличчі – вираз глибокого жалю, терплячості, затамованих сліз.

 

Демонстрація слайдів з картинами Т. Г. Шевченка.

 

Ведучий 2

У «Селянській родині» й «На пасіці» він звернувся до теми, яку оспівав і в поемах та віршах, – до теми святості, недоторканості материнства й батьківства. Коли дивишся на ці картини, пригадуються й рядки поезій Тараса Григоровича про матір і дитя, які за силою вираженої в них думки є справді мудрими, філософськими, а за формою такі прекрасні, що стали афоризмами.

У «Селянській родині» відчувається внутрішній перегук з традиційною темою живопису – із «Святим сімейством». Сюжет з Марією, Йосипом та маленьким Христом перенесений Шевченком на народний ґрунт.

 

Читець

У нашім раї на Землі

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Буває, іноді дивлюся,

Дивуюсь дивом, і печаль

Охватить душу; стане жаль

Мені її, і зажурюся,

І перед нею помолюся,

Мов перед образом святим

Тієї Матері святої,

Що в мир наш Бога принесла...

 

Тепер їй любо, любо жити.

Вона серед ночі встає,

І стереже добро своє,

І дожидає того світу,

Щоб знов на його надивитись,

Наговоритись. — Це моє!

Моє! — І дивиться на його,

І молиться за його Богу,

І йде на улицю гулять

Гордіше самої цариці.

Щоб людям, бачте, показать

Своє добро. — А подивіться!

Моє найкраще над всіми! —

І ненароком інший гляне.

Весела, рада, Боже мій!

Несе додому свого Йвана.

І їй здається, все село

Весь день дивилося на його,

Що тілько й дива там було,

А більше не було нічого.

Щасливая!..

Літа минають.

Потроху діти виростають,

І виросли, і розійшлись

На заробітки, в москалі.

І ти осталася, небого.

І не осталося нікого

З тобою дома. Наготи

Старої нічим одягти

І витопить зимою хату.

А ти нездужаєш і встати,

Щоб хоч огонь той розвести.

В холодній молишся оселі

За їх, за діточок.

 

А ти,

Великомученице! Села

Минаєш, плачучи, вночі.

І полем-степом ідучи,

Свого ти сина закриваєш.

Бо й пташка іноді пізнає

І защебече: — Он байстря

Несе покритка на базар.

 

Безталанная! Де ділась

Краса твоя тая,

Що всі люде дивувались?

Пропала, немає!

Все забрала дитиночка

І вигнала з хати,

І вийшла ти за царину,

З хреста ніби знята.

Старці тебе цураються,

Мов тії прокази.

А воно таке маленьке,

Воно ще й не лазить.

І коли-то воно буде

Гратись і промовить

Слово мамо. Великеє,

Найкращеє слово!

Ти зрадієш; і розкажеш

Дитині правдиво

Про панича лукавого,

І будеш щаслива.

 

Та не довго. Бо не дійде

До зросту дитина,

Піде собі сліпця водить,

А тебе покине

Калікою на розпутті,

Щоб собак дражнила,

Та ще й вилає. За те, бач,

Що на світ родила.

І за те ще, що так тяжко

Дитину любила.

І любитимеш, небого,

Поки не загинеш

Межи псами на морозі

Де-небудь під тином.

 

Ведучий 1

Відвідання України 184 року мало вирішальне значення  у виборі Шевченком подальшого життєвого шляху – словом і пензлем працювати для свого народу. Закінчивши у березні 1845 року Петербурзьку Академію мистецтв, він одразу ж переїжджає на Україну, оселяється в Києві і приймає пропозицію бути художником Археографічної комісії при університеті.

Керівництво комісії вдовольнялося протокольним, точним відображенням тих чи інших об’єктів. Але Шевченко не хотів бути ремісником, або, висловлюючись по-сучасному, автором мальованих фотографій. У численні краєвиди й жанрові сцени, виконані за 1845 – 1847 роки співробітництва в комісії, він вклав багато особистого, своє бачення дійсності.

 

Пісня «Садок вишневий коло хати»

 

Ведучий 2

Вагомими були досягнення Шевченка в галузі малярського і графічного портрета. Він виконав близько 150 творів цього жанру, половина з яких створена ще до заслання.

Помітне місце в творчості Шевченка-портретиста належить його автопортретам. Перший автопортрет виконаний у 1840 році, останній – 1861 року. Художник протягом короткого життя створив близько 60 автопортретів. Для написання першого він використав полотно овальної форми, в центрі якого зобразив своє обличчя з крутим поворотом голови в бік глядача. Темного кольору костюм юнака, темне волосся контрастують з блідим обличчям, тонким і одухотвореним. З цим автопортретом асоціюється рання поетична творчість Шевченка.

 

Ведучий 1

Творчі й життєві плани Шевченка були раптово обірвані. За доносом провокатора 5 квітня 1847 року його було заарештовано як члена Кирило-Мефодіївського товариства. У нього було конфісковано зошити з «крамольними» поезіями, альбом з київськими етюдами. Ці папери стали звинувачувальними документами проти Шевченка. Про них було донесено самому цареві. Присуд був суворий: заслання рядовим солдатом в Оренбурзький окремий корпус. Затверджуючи вирок, Микола І власноручно написав, щоб Шевченка тримали під найсуворішим наглядом і забороняли йому писати і малювати.

 

Читець

Не для людей тієї слави…

Не для людей, тієї слави,

Мережані та кучеряві

Оці вірші віршую я.

Для себе, братія моя!

Мені легшає в неволі,

Як я їх складаю,

З-за Дніпра мов далекого

Слова прилітають.

І стеляться на папері,

Плачучи, сміючись,

Мов ті діти. І радують

Одиноку душу

Убогую. Любо мені.

Любо мені з ними,

Мов батькові багатому

З дітками малими.

І радий я, і веселий,

І Бога благаю,

Щоб не приспав моїх діток

В далекому краю.

Нехай летять додомоньку

Легенькії діти

Та розкажуть, як то тяжко

Було їм на світі.

І в сім’ї веселій тихо

Дітей привітають,

І сивою головою

Батько покиває.

Мати скаже: бодай тії

Діти не родились.

А дівчина подумає:

Я їх полюбила.

 

Ведучий 2

Жорстокий удар долі вразливий поет і митець сприйняв болісно. Слідство, допити, пов’язані з ними переживання позначилися і на стані здоров’я, і на зовнішньому вигляді. Печать тривоги і страждання відбилася на автопортретах, які Шевченко створив на засланні. Особливо його гнітила заборона займатися творчістю.

Проте він і гадки не мав скорятися їй. І в Оренбурзі, і в Новопетровській фортеці біля Каспію продовжувалася його поетична й мистецька творчість – підпільна, але повноцінна, художньо досконала. Не втративши попередньої романтичної забарвленості, вона стала водночас проникливішою, змістовно місткішою, а в ряді малюнків – сповненою критичного пафосу.

 

Читець

Ми восени таки похожі

Ми восени таки похожі

Хоч капельку на образ Божий,

Звичайне, що не всі, а так,

Хоч деякі.

Крутий байрак,

Неначе циган чорний, голий,

В діброві вбитий або спить.

А по долині, по роздоллі

Із степу перекотиполе

Рудим ягняточком біжить

До річечки собі напитись.

А річечка його взяла

Та в Дніпр широкий понесла,

А Дніпр у море, на край світа

Билину море покотило

Та й кинуло на чужині.

 

І жаль тобі її стане,

Малої билини.

Підеш собі зажурившись

Гаєм по долині,

Гай шепоче, гнуться лози

В яру при дорозі,

Думи душу осідають,

І капають сльози.

І хочеться сповідатись,

Серце розповити,

І хочеться... Боже милий!

Як хочеться жити,

І любити Твою правду,

І весь світ обняти!

Благо тобі, друже-брате,

Як є в тебе хата.

Благо тобі, як у хаті

Є з ким розмовляти.

Хоч дитина немовляща,

І воно вгадає

Твої думи веселії...

Сам Бог розмовляє

Непорочними устами.

 

А тобі, мій одинокий,

Мій друже єдиний,

Горе тобі на чужині

Та на самотині.

Хто з тобою заговорить,

Привітає, гляне?..

Кругом тебе простяглася

Трупом бездиханним

Помарнілая пустиня,

Кинутая Богом.

 

Ведучий 1

Заслання Шевченка ще більше загартувало, він карався, мучився, але не каявся. Вивчаючи життя казахів і туркменів під час експедиції на Аральське море та в гори Каратау, полюбив їх за щирість і доброту.

Понад 400 пронизаних гуманістичними ідеями акварелей, сепій, рисунків – такий ужинок Тараса на засланні, всупереч забороні писати й малювати.

 

Ведучий 2

Як і колись, за своєї голодної й холодної петербурзької юності, в «степах далеких за Уралом» Шевченкові допомагали такі ж, як і він сам, засланці, а також службові особи, наприклад, начальник Аральської експедиції капітан-лейтенант Бутаков, комендант Новопетровського укріплення майор Усков та інші. Завдяки їм Шевченко мав можливість регулярно займатися творчістю, і основне – не зневіритися в людях, не потонути в пітьмі муштри, насильства, морального здичавіння, що панувала тоді у військових фортецях.

І примиренному присняться

і люде добрі, і любов,

і все добро. І встане вранці

веселий і забуде знов

свою недолю. І в неволі

познає рай, познає волю

і всетворящую любов.

 

Ведучий 1

Пам’ятали про долю поета і на Україні, і в Петербурзі. Та лише після смерті царя Миколи І клопотання громадськості про визволення Шевченка були почуті. На прохання віце-президента Академії мистецтв Ф. Толстого Шевченкові дозволили повернутися до Петербурга. З підірваним здоров’ям, але не зламаний духовно, він прибув 1857 року спочатку до Нижнього Новгорода, а відтак і до Петербурга. Останні чотири роки його життя сповнені новими творчими злетами, зокрема, на ниві образотворчого мистецтва. З особливою любов’ю віддається він граверству, яке опанував ще в учнівські роки в Академії, в період праці над «Живописною Україною». Він працював з дивовижною цілеспрямованістю і наполегливістю. Готував нове видання «Кобзаря», укладав «Буквар» та підручники з історії й арифметики для українських шкіл, писав нові поеми й вірші, малював портрети.

 

Читець

Ти шукаєш любов

Ти шукаєш любов – а вона все ховається в очі:

Ті єдині глибокі, як світло зорі серед ночі,

А вона все відводить рукою той образ розмитий:

Научися, Тарасе, на відстані серця любити.

Не шукай в небесах, ні на кручах, ні в білій хатині,

Ні в пустелі пекельній, ні в райській своїй Україні,

Ні в Оксаниній пісні, ні в згаслих слідах Катерини,

Ні в красі розіп’ятій твоєї журної Марини.

Ходить боса любов по землі неземній споконвіку:

Не судилась ні жінці вона, ні тобі, чоловіку.

Лиш єдиній Душі – щоб світилась, як Божа росиця,

Щоб любила цей світ – ідо сліз не могла налюбиться…

 

Ведучий 2

Найвагоміший же здобуток  Шевченка-митця останнього періоду життя  – це офорти. З-поміж двох десятків офортів, створених ним на зламі 50-х і 60-х років ХІХ століття, – твори різних жанрів: «Автопортрет зі свічкою», «Свята родина» за картиною Мурільйо, «Притча про робітників на винограднику» за картиною Рембрандта.

У вересні 1860 року Петербурзька Академія мистецтв надала йому звання академіка гравюри. Того ж місяця його графічні твори були представлені на річній академічній виставці.

Взимку 1860 – 1861 років стан здоров’я Тараса Григоровича різко погіршився. 10 березня 1861 року він помер. Поховано його було спочатку на Смоленському цвинтарі в Петербурзі. За його заповітом, прах весною того ж року перевезено на Україну і поховано в Каневі на високому березі Дніпра, неподалік від тих місць, де він народився і виріс.

 

Читець

Життя безвічне не моє

Життя безвічне – не моє.

У сонмі душ проміння б’є,

І в тілі трепетно вікує,

І світ на дотик серця чує,

І в Божім золотім раю

Веде мелодію свою.

 

Цвіте в раю отім калина –

Непереквітна Україна,

А ми приходим і відходим,

Вдихаєм щастя тихий подив,

І на траві, як пелюстинки,

Лиш слів засвічуєм сльозинки…

Бо все земне життя – трава:

По нас залишаться слова.

І я слова твої читаю,

З тобою серцем уповаю…

 

Література

 

  1. Доля. Книга про Тараса Шевченка в образах та фактах. – К.: Дніпро, 1993.

 

  1. Тарас Шевченко. Живопис. Графіка: Альбом. – К.: Мистецтво, 1986.

 

  1. Шевченко Т. Г. Кобзар. – К.: Дніпро, 1994.

 

  1. Чумарна Марія. Тихий ангел пролетів. – Львів: «Апріорі», 2007.

 

 

Контактна інформація

Державний професійно-технічний навчальний заклад "Миколаївський професійний ліцей"

Адреса:

81600, Львівьска область, м.Миколаїв, в.Устияновича, 39

E-mail :

mykolaiv_PL@ukr.net

 

Телефони:

Директор (241) 51 132

Заступник директора з ВР (241) 51 083