Літературно-музична композиція до дня народження Т.Г. Шевченка

Дереш Л.М.
викладач української мови і літератури

Ведучий 1.

Неначе праведних дітей,

Господь, любя отих людей,

Послав на землю їм пророка;

Свою любов благовістить!

Святую правду возвістить!

Неначе наш Дніпро широкий,

Слова його лились ,текли

І в серце падали глибоко!

Огнем невидимим пекли

Замерзлі душі.

 

Ведучий 2. Тарасу Григоровичу Шевченкові, великому синові українського народу і його пророкові, який зупинив самознищення української нації, присвячується цей вечір.

 

Хор виконує пісні на слова Т.Г.Шевченка

 

Ведучий 1. Тарас Шевченко… Пророк, народжений від національної печалі,гніву й образи за зганьблену честь України, був посланий на нашу землю

…свою любов благовістить!

Святую правду возвістить!

Шевченкове слово було таким оголеним і гарячим, що обпікало губи, хоча торкалися його слова не всі. Пекла вогнем невидимим небагатьох.

Ведучий 2. Коли Шевченко творив свого «Пророка», Україна чахла від зневіри, бо була приспана продажними «патріотами», які «дивились та мовчали.Та мовчки чухали чуби». Ці «німії, подлії раби, Підніжки царськії, лакеї Капрала п’яного!» не воліли прокидатися від рабського сну

 

Т.Шевченко «Хіба самому написать?»

 

Ведучий 1. Кожен народ в поході віків має таку знакову особистість, котра втілює в собі його генетичну і кармічну матрицю і вносить у неї корективи своїми помислами і діяннями, подвигом духу, серця і думки.

Ведучий 2. Кожна людина на цій землі має визначену дорогу по силі її духу.   Чи став би Тарас тим, ким визначила йому стати доля, якби земна дорога була не такою стрімкою і кам’янистою, чи зміг би ще хтось піднятись на такі верховини і подолати таке високе сходження духу?

 

Т.Шевченко «Не для людей тієї слави…»

 

Ведучий 1. Такої високої , чистої правди,оголеної до нерва національної гідності, який болісно вхопив за серце кожного чесного українця, ніхто ще не висловлював. Бо Поет вірив і знав:

 

Правда оживе,

Натхне, накличе , нажене

Не ветхеє, не древлє слово

Розтліннеє, а слово нове

Між людьми криком пронесе

І люд окрадений спасе

Од ласки царської…

 

Ведучий 2. Гнів і ненависть Шевченка – від великої любові й невтишимого болю.Любові до України і болю за Україну.

Україно, Україно!

Оце твої діти,

Твої квіти молодії

Чорнилом политі.

Московською блекотою

В німецьких теплицях

Заглушені!

Плач, Украйно!

Бездітна вдовице!

 

Ведучий 1. Коли хочуть сказати щось добре про народ , то оповідають про його землю: гори , ріки, ліси – і згадують, яких великих людей дала ця земля світові.

Українці – це народ Шевченка. У ньому – вся історія наша, все бутя і всі наші мрії.  Бо ж відомо: для нас і для всьго світу Україна – це передовсім Шевченко.

 

Ведучий 2. Він ,народжений матір’ю- кріпачкою і сам кріпак, вогнем своєї романтичної душі, інстинктом своєї благородної раси ічуйністю свого вірного серця відчув і закипів таким гнівом до всякого, а особливо духовного рабства ітакою любов’ю до свого знедоленого народу,що і цим співом, й усією любов’ю народ його віджив, живе і житиме.

 

Ведучий 1. Шевченко- вершина родового українського дерева.Коли б волею якоїсь надзвичайної сили наш народ постав перед необхідністю з-поміж усіх книг вибрати дві, то мав би узяти Біблію та «Кобзар»- Євангеліє від Тараса.Без першої він був би неповноцінний морально, а без другої- немислимий як народ.

 

А.Камінчик «Кобзар»

 

М.Чумарна «Дорогую, брате, славу ти собі надбав…»

 

Ведучий 1. Стоїмо перед Шевченком ,як перед совістю народу. А на устах живе  його тихе слово, сповнене любов’ю і самопожертвою за свій народ:

 

Я так її , я так люблю

мою Україну убогу,

що проклену самого Бога,

за неї душу погублю!

 

Ведучий 2. Стоїмо перед Шевченком як перед власною совістю . І дай нам ,Боже, його полум’яну, добру, сповнену краси і музики, душу.

 

Пісня «За байраком байрак»

 

Ведучий 1. Життя нашого поет атаке дивне,що, слухаючи про нього, можна було ,б сказати, що це легенда. Людина починається з любові, а любов виростає з дитинства.

 

Ведучий 2. Здавна відомо, що в дитинстві закладається особистість, з дитинства виховується талант, в дитинстві – святі витоки громадянина. В дитинстві Шевченка лежать зерна любові до поезії, які зійшли потім буйною паростю у творчості великого гуманіста.

 

Т.Шевченко «Мені тринадцятий минало…»

 

Пісня

 

Ведучий 1. Тарас Шевченко виспівав сльозами долю жінки- зганьбленої та зневаженої матері. Під іменами Оксани ,Катерини, Сови,Марини,Наймички, Сліпої, Лілеї-він підноситься до символу святої Богоматері Марії, що знесла найбільші страждання- розп’яття свого Сина-Бога.

 

Ведучий 2. На вершині народного горя в образі жінки – матері Шевченко створив образ України.

Як носій великого вільнолюбивого духу він був справжнім Чоловіком. Його висока чоловічість і шляхетність проявилася найперше у ставленні до Жінки,- її образ пломенів у серці в різних віддзеркаленнях любові : від земної окраденої та понівеченої – до високої і жертовної. І в усіх проявах цієї любові він бачив смиренний усміх Богоматері…

 

Ведучий 1. Ронила сльози у чистім полі,

 

Ламала руки у темнім гаї,

Несла в неволі нестерпні болі,

То помирала, то оживала.

Високе сонце назустріч звіру,

Назустріч кату-огонь розплати,

І дні, як ночі – нетлінну віру

Ти зберігала, скорботна мати.

 

Ведучий 2. Поет прославив серцем чистим,

В цій пісні матір і дитину.

Поглядом її променистим

Він осяяв всю Україну.

 

Т.Шевченко «Благословенная в женах» (уривок із поеми «Неофіти»)

Т. Шевченко «Наймичка» ( уривок )

Т. Шевченко «Сова» ( уривок)

Т. Шевченко «Катерина» (уривок)

Т. Шевченко «Марія» (уривок)

Т. Шевченко «Тополя»

 

Пісня «Нащо мені чорні брови»

 

Ведучий 1. Кобзар співав в пустелі Кос –Аралу,

У казематах батюшки –царя.

Кайдани ,шаленіючи ,бряжчали,

Щоб заглушити пісню Кобзаря.

А пісня наростала у засланні,

А пісня грати розби вала вщент.

Правдивій пісні передзвін кайданів-

То тільки звичний аккомпанемент.

 

Ведучий 2. Всі муки й злигодні зійшлись

В його селянське добре серце.

Хто краще нього краще знав ,яка

Гірка й тяжка сльоза вдовина,

Хто краще нього знав ціну

Словам «учених» лицемірів!

Хто так у волю осяйну,

Як ранок неминучу вірив!

Він був пророк великий наш,

Знав таємницю Слова- грому.

Він слово гостре, як палаш,

Подав народові свойому…

 

Т. Шевченко « І виріс я на чужині»

Т. Швченко «Заросли шляхи тернами…»

 

Ведучий 1. …О думи мої! І «Сліпую» писав я, і « Тризну».

А вірші ридають… Отак і життя ромине.

Будь прокляті всі, хто відняв у мене  вітчизну!

Але у вітчизни  ніхто не відніме мене!

Ведучий 2. Хай тепер обпікає примерзлі наші душі огнем словесним наш Шевченко.

 

Ведучий 1. Хай воскресне він,пророк народу нашого,повсякчасно у наших благородних помислах ідержавних ділах.

 

Ведучий 2. Бо ж ради усіх нас – і мертвих, і живих, і ненароджених земляків його в Україні –він благав у Господа:

 

Ведучий 1. …Ридаю,

Молю, ридаючи, пошли,

Подай душі убогій силу,

Щоб огненно заговорила,

Щоб слово пламенем взялось,

Щоб людям  серце розтопи ло,

І на Украйні понеслось,

І на україні святилось

Теслово, Божеє кадило,

Кадило істини…