Позакласний інтегрований захід з географії, історії, біології та хімії за темою: «Напій настрою по львівськи»

Гаврилишин М.В.
викладач біології

Мета: ознайомити учнів з історією, поширенням та вживанням кави;

формувати навички міжпредметної інтеграції;

розвивати  творчі можливості учнів;

виховувати повагу до культури і традицій свого народу;

сприяти  формуванню естетичних поглядів, правил етикету.

Обладнання: політична карта світу, прапори країн виробників кави, герби країн з кавовими гілками, малюнок кавового дерева з квітами і плодами, стінгазета  «А чи знаєте Ви?»,
посуд та кавові аксесуари, музичне оформлення.

ХІД ЗАХОДУ.

 Учитель: Добрий день, шановні учні, гості! Вітаємо вас в кав’ярні «Чорна королева».  Кава сьогодні у всіх на вустах. А ще три сотні років тому в Європі навіть і не знали про існування цього дерева. Тож зазирнемо в глибину кавової зернини через призму  природничих наук: географії, хімії та біології. Хочеться пригадати слова відомого письменника Оноре де Бальзака: «Після чашки кави все спалахує, думки тісняться, як батальйон великої армії на полі битви!»

Дискусії щодо походження кави, напевне, вже ніколи не дійдуть консенсусу, адже кава стала настільки “інтернаціональним напоєм”, що кожен народ не проти долучитися до історії її виникнення. Звичний для нас ритуал пиття кави своїми коренями сягає ще минулих століть: перша згадка про ширше вживання кави з’являється тільки 1450 року – саме тоді пили каву в Адені, наприкінці століття вона поширилася на Мекку. Про каву в Каїрі згадано у 1540 році. На Сході каву пили спочатку в тіні дерев або на верандах, збираючись гуртами для неквапливих бесід. Звичай сходитися на каву до кав’ярень перетворився на культовий і викликав неабияке занепокоєння мусульманського духовенства, тому-то воно рішуче повстало проти африканського зілля. Адже правовірні куди більше часу проводили за кавою, ніж за молитвами… На початку ХVІ ст. в Мецці розгромили всі кав’ярні, а їх відвідувачів кинули до в’язниці, вважаючи, що кава як збудник викликає в людей невдоволення та схиляє до розмов про політику.

Не викликала захоплення й популяризація гіркого трунку в Європі: коли на Сході проти кави відчайдушно протестувало мусульманське духівництво, на європейських теренах табу на каву наклала християнська церква, боячись, що “турецький напій” принесе ісламістські віяння. Як тільки не називали каву: і “чорною кров’ю турка”, і “сиропом із сажі”. Однак до остаточної заборони не дійшло. Причина була прозаїчною. На каву накладали різноманітні податки, мито, тому прибутки від неї відчутно поповнювали скарбницю. Зрештою, і сьогодні затяті кавомани не дозволяють занепадати ритуалу споживання кави.

- У світовій торгівлі за обсягом операцій купівлі-продажу кава поступається тільки нафті, займаючи друге місце. Між іншим, за прогнозами експертів, у 2009-2010 роках пропозиція кави перевищуватиме попит на 12,4 млн.

Кавою від часу її виникнення захоплювалися, її боготворили. Постійними відвідувачами кав’ярень були такі інтелектуальні світила, як Вольтер, Руссо та Кондорсе. Розповідають, що свого часу тоді ще нікому не відомий офіцер Наполеон Бонапарт годинами просиджував “на каві”, а якось мусив залишити в заставу свого капелюха, не маючи змоги розрахуватися. Тоді ніхто не звертав уваги на бідно вбраного, нікому не відомого молодого офіцера, який часто засиджувався в кав’ярні допізна.

Учитель: Людина створила тисячі штучних ароматів, але аромат кави створити неможливо, бо він постійно змінюється, це як подих вітру - спробуй його спіймати і взяти з собою. У нас попереду неймовірна подорож в країну приємних ароматів і запахів. Ласкаво просимо на каву! Філіжанку ароматної кави і багато цікавого до кави гарантуємо!!!

Учень:

Завари мені кави міцної, гіркої, як чорна ніч

Буду пити малими ковтками… Щоб стало надовго… Назавжди…

Щоб у пам'ять мою вкарбувались з усіх протиріч

Лише смак твоїх уст. Солодких… Гарячих… Спраглих…

Загорни мене в пухову ковдру із ангельських крил

Наче в кокон. Може й в мене теж виростуть крила.

Я чекатиму, гріючись ними, приходу весни

А навесні вже зможу тебе відігріти своїми.

Зустрічай мене вітром, дощем і коктейлем із хмар

По дорозі додому зірками всміхайся ласкаво

Зігрівай мої руки, туман напустивши, мов пару

Скоро буде гаряча вода, ну а поки – звари мені кави…

Частування кавою…

Учитель: Історія кави - це надзвичайно цікава сторінка людського буття, вона налічує багато неперевірених фактів, домислів та легенд про її відкриття.

Учень: Історія відкриття кави має дві версії - мусульманську і християнську. Арабська легенда розповідає про шейха Омара, який був прославленим лікарем, але жив у печері, як простий пустельник. Мабуть лише такому святому чоловікові й могла явитися райська птаха. Коли він її помітив уперше, дивовижна птаха виспівувала чарівні пісні, та щоразу, як Омар пробував її упіймати, на місці птахи з'являлися пахучі квіти і небачені досі плоди. Омар не знайшов для них кращого застосування, окрім як вживати за приправу для відварів, якими лікував хворих. Відвари виявилися цілющими, і чутки про них розійшлися по всій Аравії. Згодом Омара проголосили святим і в Мецці на його честь заснували монастир.

 Учень : Але християни-копти в Ефіопії вважають, що саме їхні ченці відкрили               каву. В певні пори вони мусили протягом сорока годин поспіль молитися, а це було не так просто, траплялося, що й сон перемагав їх. Та якось один чернець звернув увагу на те, що кози, об'їдаючи галузки невідомих кущів разом із плодами, стають дуже жваві і мало не танцюють. Чернець із цікавості скуштував ягоди і відчув, як сон відступає. Своїм відкриттям він поділився з іншими ченцями і незабаром уже всі вони стали вживати цю дивовижу. А коли пізніше один чернець витяг обгорілу галузку з вогню і спробував ті ягоди підсмаженими, ефект виявився ще яскравіший.

Учитель: Ніхто не може впевнено сказати, коли почали вживати каву, але можна лише стверджувати, що знали її вже в Х столітті.

Учень:  1100р. — перші кавові дерева вирощені на Аравійському півострові. Араби почали обсмажувати зерна та варити напій qahwa;

1475р.— в Константинополі відкривається перший в світі магазин кави. У 1554 році відбудовуються дві перші кав'ярні;

1600р. — кава потрапляє в Європу через Венецію. Перша кав'ярня в Італії відкривається в 1654 році;

 1723р. — дерева кави привезені в Америку для культивування. Габріель де Кліев, французький військово-морський офіцер, транспортує розсаду на о. Мартініка;

1822р. — у Франції створений перший дослідний зразок еспрессо-машини;

1938 р.— компанією Nestle винайдена перша розчинна кава Nescafe. Це допомагає Бразильському уряду вирішити проблему надлишків кави.

18 ст. – кава з’являється в Львові.

Так, кава до Львова прийшла з Європи і пустила тут міцні та глибокі корені. А зерна кавоманії кинув у західноєвропейський підзолистий грунт збіднілий український шляхтич-галичанин Юрій-Франц Шелестович з роду Кульчицьких.

Однозначно, кава у Львові — це щось особливе. Це не просто споживання тонізуючого напою, а цілий ритуал. Це дійство, мабуть, одна з небагатьох речей (на жаль), яка дозволяє львів'янам дещо самовпевнено вважати себе причетними до «європейських традицій».

Бо так було й так буде завжди: мільйони ранків, поки лондонському серу подають на сніданок пісну вівсянку, а чарівна парижанка у ліжку хрумає круасани, львів'яни п'ють свою першу філіжанку кави. Це традиція: всеохоплююча, понадреальна й понадстанова. Визнана і старанно плекана кожним, хто мислить себе причетним до Львова. Незалежно від того, українець він чи єврей, поляк чи росіянин, живе він тут від народження чи лише якийсь рік, він п'є каву вранці і ввечері, ходить «на каву» (не «на кофе», чи якось там ще) — залагоджувати справи, спілкуватися зі знайомими чи просто згаяти час. Поки світ ламає голову й пальці, рахуючи кількість випитих горняток чаю й кави, намагаючись визначити напій N1, Львів уже давно визначився, називаючи свої кафе кав'ярнями, жартуючи, що справжній львів'янин п'є каву принаймні шість разів на день.

Львівська кава — це настрій і звичай, і сталий поетичний образ, щедро розлитий віршами й піснями. Це той мало помітний, але такий суттєвий штрих, який визначає особливу атмосферу міста Львова, міста-міфу, яке по-новому творить собі кожне наступне покоління, залишаючи лише кілька одвічних компонентів: архітектуру, європейськість, толерантність і... неодмінний аромат кави. Бо життя львів'янина — це ті ж філіжанки кави.

ФІЛІЖАНКА ПЕРША

Випита у дитинстві, у часи опанування світу — тоді, коли дівчинка потайки малюється мамчиною помадою, а хлопчик намагається зголити татовою бритвою неіснуючу поки щетину. Маленький львів'янин сідає за стіл з батьками і п'є свою першу, нехай слабеньку (тут її називають «млосною»), проте каву, відчуваючи себе справжнім і повноправним — як дорослі.

ФІЛІЖАНКА ДРУГА

П'ється уже поза сімейним колом, і є ще одним кроком до світу дорослих. Її смакує підліток із другом чи подругою у чистенькій гарній кав'ярні, куди раніше ходив з мамою на морозиво. Витрачаючи тут виділені батьками кишенькові гроші, захоплюється своєю свободою, своєю повноцінністю.

Пора другої філіжанки — це й час перших романтичних захоплень, перших побачень. І для багатьох перший поцілунок має смак щойно випитої запашної кави...

ФІЛІЖАНКА ТРЕТЯ

Визначально-світоглядна. П'ється більшістю у студентські роки (у натур непевних чи артистичних період затягується аж до старості). Саме цією кавою заставлено безліч столиків кав'ярень, за якими молоді люди вирішують долі світу та свої власні, заперечують і творять традиції. Саме в періоді «третьої філіжанки» виникають всі міфи, легенди та ліричні оди львівській каві.

Тоді до кав'ярні ходять не смакувати напій — смакувати певне товариство, середовище, часто маючи в кишені гроші лише на горня кави і на трамвай додому. І кав'ярні потім, у розповідях і спогадах, мають якийсь флер легендарності й часто перетворюються на епохальне явище в житті певного покоління.

На жаль, ці «атмосферні» кав'ярні живуть недовго: властиво, час активних пошуків, самовизначення і самоствердження якоїсь однієї генерації. Батьки згадують «Шоколадку», ми — вже — згадуємо «Вавилон», «Ляльку», «За кулісами», «Прес-клуб»... Вони змінилися (на жаль), комерціалізувалися, «осучаснилися», чи тихо занепали, розгубивши покоління, для якого були свого роду культовими.

А осколки нашого світу «3-ї філіжанки» або плавно минули в 4-й, або знайшли притулок в інших затишних місцях. Так, звичний атрибут «тих» кав'ярень — дивак-поет Роман Скиба пише свої вірші, черпаючи натхнення з кави в «Італійському дворику».

ФІЛІЖАНКА ЧЕТВЕРТА

П'ється за столами, встеленими газетами, проектами контрактів і листками факсів, — на роботі, у коротких перервах, на ділових зустрічах. Має присмак поспіху, ділиться з колегами, майбутніми — чи колишніми — партнерами і рідко припадає на долю коханої чи доброго друга.

Четверта кава — гіркувата — за нею обговорюють проблеми, менш глобальні, аніж творення концепцій нового світу й більш пекучі, нагальні невідкладні для новоусвідомленої маленької людини.

ФІЛІЖАНКА П'ЯТА

Це — кава спогадів, розмов про нездійсненне та жалів за несповненим. П'ють її люди, життя яких вже відбулося в основному, але ще триватиме довго. Це кава зустрічей старих друзів у місцях облюбованих замолоду, це кава під акомпанемент протяжних «а пригадуєш?..», кава із жалем про плин часу: колись і кав'ярня була такою гарною, а тепер бідна, стара й брудна, і ми — так постаріли, так змінилися...

ФІЛІЖАНКА ШОСТА

Найсмачніша і найсамодостатніша. Її п'ють мудрі сиві пані, п'ють філософськи налаштовані старенькі пани, прокидаючись вдосвіта від того, що ще живий, що доля подарувала ще один день, ще одне сонце, ще одну філіжанку запашної гарячої кави...

І поки струмує з вікон цей дивний аромат — живе Львів, і живуть його мешканці — львів'яни. Бо у всіх думках і спогадах наш Львів пахне не хот-догами, не чебуреками, не брудними під'їздами, а саме кавою. Це личить древньому місту понад усе.

Звучить пісня: «Львів пахне кавою»

Учитель: Наприкінці ХХ століття — кава стає найпопулярнішим напоєм у світі, більш ніж 400 мільярдів чашок випивається щорічно, цей товар стоїть на другому місці у світі після добування нафти.

Учень :  Кавові дерева розповсюджені у тропіках Східної півкулі й Африці.  Вічнозелені або листопадні дерева та чагарники утворюють хащі в Ефіопії та долинах річок Абіссінського нагір'я.  У XIV—XV ст. на Аравійському півострові виведено культурні сорти цієї рослини. З тих часів кавове дерево поширилося на інших континентах і визначає прибуток деяких країн. Каву вирощують понад 50 країн світу. У кожній з них природні умови, клімат і грунт абсолютно різні, тому один і той же сорт кави в різних місцях суттєво відрізняється за своїм хімічним складом, а значить, і за смаком, і за ароматом, і за іншими властивостями. Можливо, саме тому і прижилася географічна назва сортів кави, яка з'явилася за назвою місця вирощування або за назвою порту, звідки він вивозився. Найбільш важливі країни-виробники кави знаходяться в тропічних широтах планети, там для кави - ідеальні умови зростання.

Учень: Країни-виробники можна розділити на чотири географічні зони:

Південна Америка. Найбільший світовий виробник кави, безумовно, Бразилія, яка задовольняє світовий попит на каву Арабіка на одну третину. Далі слідують Колумбія, Венесуела, Перу, Еквадор.

Центральна Америка. Культура місцевої кави має першорядне значення для економіки країн цього регіону - від Мексики до Панами і країн Карибського басейну. Ямайка славиться одним з найдорожчих у світі сортів кави. 

Африка. Цей континент з більш помірним кліматом. Тут виробляється в основному кава сорту Робуста. Але в окремих країнах вирощується і більш трудомісткий сорт Арабіка.

Азія і Австралія. Тут виробництво кави розвивається завдяки модернізації цієї культури в Індії та Індонезії. З Індії експортується 35-40% усього виробництва кави в цьому регіоні.
 (Показує на  політичній карті світу країни виробники кави)

Учитель: Кава широко використовується в геральдиці поряд з пшеницею, рисом, пальмою та дубом. Гілки з плодами цієї рослини можна побачити у гербових вінках Бразилії, Уганди, Сальвадору, Коморських островів.

Учень: Кавове дерево належить до родини Маренові, це  вічнозелене дерево, зовні трохи схоже на камелію, з широким темно-зеленим м'ясистим листям  довжиною 5-15 см і та невеликими білими запашними квітами, що ростуть гронами біля основи листя.  Цвіте протягом усього року.  Плід — ягода червоного або фіолетово-синього кольору з двома насінинами в соковитій м'якоті. Через 3 роки доглянуте деревце починає плодоносити 1 раз на рік. Доросле кавове дерево може давати до 1 кг зерен на рік, в залежності від якості ґрунту, погодних та кліматичних умов. Висота цих рослин становить 7-8 м. Якщо б їх не обрізували, то їх висота становила б близько 15 м. Життя майбутнього кавового дерева починається з пророслих зерняток. Їх висаджують, поки вони ще знаходяться в своїй пергаментоподібній оболонці. Коли саджанці досягають у висоту 5-10 см їх пересаджують окремо у високі горщики та поміщають у парники. Через 4-5 місяців, коли висота саджанців становить 30-40 см ними заміняють старі дерева або розширюють площу плантації. Тільки з шостого року кавове дерево даватиме повноцінний     урожай. Батьківщиною кавового дерева аравійського, до якого належать сорти «Арабіка», є гірські райони Ефіопії, інших сортів — Східна та центральна Африка.

Учитель: А це ми,  мандрували кавовим шляхом і побували в Ефіопії на батьківщині кави. Кавові дерева тут ростуть усюди — вздовж доріг та вулиць, на подвір'ях будинків, шкіл, лікарень і, звичайно, будь-якому гостю тут пропонують чашку кави.

Учитель: Напій, що там готують, настільки ароматний, чудово гіркуватий і освіжаючий, а сама атмосфера неповторна! Ясна річ, однієї чашки кави замало!

Учитель: Щоб зрозуміти які речовини надають каві неповторного смаку та аромату, як вона діє на організм людини, необхідно знати її хімічний склад.

Учень: Хімія кавового насіння досить складна і до кінця ще не вивчена. Досліджуючи золу, вчені встановили, що в каві містяться сполуки Феруму, Магнію, Калію, присутні елементи — Сульфур, Нітроген, Фосфор, Хлор. Ці елементи входять до складу органічних сполук: білків кофеїну, хлорогенової, нікотинової, хінної, оцтової, яблучної, лимонної кислот і полісахаридів.
(Демонструються таблиці «Хімічні сполуки, які входять до складу насіння кави», формули сполук.)

Під час смаження кавових зерен відбуваються складні хімічні перетворення. Спочатку випаровується вода і частково розкладаються органічні сполуки. Цукри перетворюються в крохмаль, і насінини стають коричневого кольору, нерозчинні полісахариди розкладаються на більш прості розчинні вуглеводи. Руйнується тригонедін, утворюється нікотинова кислота. Продукти розпаду хлорогенової кислоти, а також понад сімдесят ароматичних речовин надають каві характерного смаку і неповторного букету ароматів. У процесі обжарювання кавові зерна набрякають, оскільки в них утворюється вуглекислий газ, який виконує функцію консерванту аромату.

Учень: З усіх зазначених речовин найкраще вивчений кофеїн. А почалося все з того, що 1821 р. німецький хімік Ф.Рунге виділив з кавового екстракту прозорі кристали речовини гіркуватого смаку. Водний розчин цієї речовини за своєю збуджуючою дією в багато разів перевищує кавовий відвар. Розшифрував склад і структуру кофеїну  в 1897 р. німецький хімік Фішер. Він отримав кофеїн синтетичним шляхом. Кофеїн — 1,3,7-триметилксантин — алкалоїд, який міститься в насінинах кавового дерева, листях кави, горіхах кола. Це похідне пурину. Кава містить понад 30 різних органічних кислот — яблучну, лимонну, оцтову, але найбільше хлорогенової кислоти (від 4 до 5 %). При обжарюванні ця кислота розкладається, утворюючи речовини, що надають каві своєрідного в'язкого смаку. У кавових зернах міститься і складна органічна речовина танін, яка надає їй гіркого смаку. Але хімія кави вивчена не до кінця, дослідження продовжуються й нині.

Учитель: Ароматний смак кави і життя кавових дерев починається з зерен, які проходять довгий шлях щоб потрапити до нашого столу.

Учень: Плід кави розвивається протягом 8-11 місяців після появи квітки. Колір плоду протягом цього періоду змінюється зі світло-зеленого до червоного, і в період остаточного дозрівання він стає темно-малиновим. Зовнішнім виглядом плоди в цей момент нагадують вишню, вони ростуть гронами. У кожній ягоді зазвичай знаходиться дві "зернини", зовні покритих м'якоттю. Зерна кави представляють собою кісточки ягід кави, тобто насіння кавових дерев. Кавове зерно оточене чотирма оболонками: щільною блискучою зовнішньою шкірочкою, м'якоттю, жорсткою оболонкою-капсулою, в яку укладені обидва зерна, а також тонкою сріблястою плівкою, що покриває кожне зерно. Основним завданням при обробці кавових зерен на плантації є видалення цих шарів без пошкодження насінини.
Колір зерен може відрізнятися від блідо-смарагдового і синьо-зеленого, до блідо-коричневого у зерен, що пройшли тривале зберігання . Солодка їстівна м'якоть плодів (ягід) кави в Африці використовується для приготування алкогольних напоїв і для отримання кофеїну. Сирі кавові зерна (насіння) йдуть на отримання кофеїну. Розмір зерен кави відіграє важливу роль у визначенні її сортності. Вважається, що чим більше зерно, тим спілішою була ягода,  відповідно, тим кращий настій кави з такого зерна. Зерна за формою нагадують горошину.

Учитель: Говорять все прекрасне в житті, або шкідливе, або від цього гладшають… за винятком кави.

Учень:

1. Кава як лікувальний засіб застосовувалася в арабській медицині ще в 900—1000 pp. н. є. її друге народження відбулося після відкриття кофеїну.
2. Чашка кави без молока та цукру не містить калорій. Каву краще пити після прийому їжі – в ній містяться кислоти, які стимулюють шлункову діяльність та перетравлення їжі. Тому слід уникати споживання кави на порожній шлунок – це може призвести до виразки.
3. Роком появи кави в Росії вважається 1665 p., коли придворний лікар призначив царю Олексію Михайловичу рецепт — варена кава. Перси і турки вважали її ліками, які допомагають проти нежиттю і головного болю.
4. У результаті багаторічної селекції араби створили один з найкращих сортів «Мокко».
5. Бразильська кава зі штатів Ріо і Вікторія має характерний
   лікарський запах і смак через йодисті сполуки, які є в ґрунті.
6. Щоб відновити аромат кави — «оживити» зерна, треба промити їх у холодній воді та просушити в гарячій духовці.
7. Уперше спосіб приготування розчинної кави був запропонований 1901 р. японським хіміком, але в той час до цього відкриття поставилися байдуже.
8. Там, де цвітуть кавові дерева, бджолиний мед має зовсім незвичний для нас колір.
9. У павуків під впливом кофеїну виникає щось подібне неврозу: змінюється закономірність плетіння павутини і виходить хаотичний візерунок.
10. Ескіз ілюстрації башти Кодар Люксембурського Палацу, яка стала відомою завдяки книжкам Віктора Гюго, належить руці самого письменника: він намалював її сірником на кавовій гущі, коли снідав в одному з паризьких бістро.
11. Хороша кава — чорна, як диявол, гаряча, як пекельний вогонь, солодка, як поцілунок.    

Звучить пісня : «Кава вдвох»

Учень:

Два горнятка кави на столі парують...
Шепіт ароматний тягнеться руками.
Серця два навпроти лагідго воркують -
Заплітають простір мріями-думками.

На стіні люстерко, всміхнене - на долю,
Поглядами в душу, де троянди-зорі...
А уста солодкі поцілунком молять
Небеса про щастя хвилі неозорі!

Янголів маленьких променем гойдає.
Сонячна соната, ніжності заграви -
Диво сяйнооке щемно доторкає...
Два коханих серця, два горнятка кави...

Учитель: Випускники престижного вузу прийшли в гості до свого старенького професора. Усі вони були успішними людьми і зробили хорошу кар’єру. Під час візиту розмова зайшла про роботу: колишні студенти жалілися на безліч труднощів та життєвих проблем. Запропонувавши своїм гостям каву, професор вийшов на кухню і повернувся із кавником та з підносом із багатьма різними горнятками: порцеляновими, скляними, пластмасовими…Коли кожен узяв по горнятку, професор сказав:– Зверніть увагу на те, що на підносі залишилися лише прості і дешеві горнятка, а всі гарні і дорогі розібрали. І хоча це нормально для вас – хотіти тільки кращого для себе, але саме це є джерелом ваших проблем і стресу. Зрозумійте, що горнятко саме по собі не робить каву кращою. Найчастіше воно просто дорожче, але іноді навіть приховує, що саме

ми п’ємо. Насправді, все, що ви хотіли, – це кава, а не горнятко. Але ви усвідомлено вибрали кращі горнятка, а потім розглядали, кому яке дісталося.

А тепер поміркуймо. Життя – це кава, а робота, гроші, становище у   суспільстві – це горнятка. Це лише інструменти для підтримування змісту Життя. Наше горнятко не визначає і не змінює якості нашого Життя. І, зосереджуючись тільки на горнятку, ми іноді забуваємо насолодитися смаком самої кави.

Найщасливіші не ті, які володіють усім кращим, а ті, хто насолоджуються всім кращим з того, що мають.

Учитель: Смакуйте кавою по-львівськи! Дякуємо за увагу!