Органічні сполуки живих систем. Будова, властивості, значення малих органічних молекул: ліпіди

Угера М.В.
викладач біології

Інтегрований урок біологія з хімією

Тема. Органічні сполуки живих систем. Будова, властивості, значення малих органічних молекул: ліпіди.

Цілі: сформувати поняття про ліпіди як важливі ор¬ганічні сполуки клітини; показати їх роль у життєдіяльності клітини; розвивати мислення учнів на основі порівняння будови і функцій ліпідів; продовжувати формувати вміння працювати з підручником, додатковою літературою, схемами, та¬блицями; сприяти розвитку інтересу до вивченн біології. 

Тип уроку: урок міжпредметного узагальнення з елементами реклами.

Методи та прийоми:

1) інформаційно-рецептивний:

а) словесний: бесіда, виклад інформації, пояснення; ,

б)наочний: повторення-актуалізація опорних знань про хімічний склад клітини; засвоєння нових знань під час спостереження досліду;

2) створення схем.

3) проблемно-пошуковий: 

а) пошук відповідей на проблемні запитання, необхідних відомостей у підручнику;

б) відповіді на взаємопов’язані питання;

в)формулювання висновків;

4) навчально-дослідний: підготовка повідомлень;досліди ужиткового характеру

Міжпредметні зв’язки:

 - внутрішньоциклові: хімія;

  - міжциклові: література.

Обладнання: таблиці «Вміст хімічних сполук у клітині», зразок олії, ефірні масла, спирт, пробірки, аромолампа,олія,рекламні буклети підготовлені учнями

 

Хід уроку

Актуалізація опорних знань

І.Фронтальне опитування.

- Чому основна маса молекул живих організмів утворена атомами шести елементів: С, Н, О, N, S, Р? 

- Що ви знаєте про важливу сполуку — воду?

- Чому вміст води у різних клітинах неоднаковий?

- Яка роль води, солей у клітині?

- Який хімічний склад клітини? (Бесіда із записом схеми на дошці)

- Які Вам відомі органічні сполуки у складі клітин організмів?

 

ІІ.Мотивація навчальної діяльності.

1886 рік. Уже три місяці весь Париж готується до святкування дня наро¬дження видатного хіміка Ежена Шевреля, якому 31 серпня виповнюється 100 років. (Який внесок він зробив у розвиток хімії? Учні пропонують свої версії). У музеї історії була відкрита виставка і промислових товарів, виготовлених і за методами Шевреля. З різних виробництв були привезені декілька  тисяч свічок, фабрики мила і жирів прислали найкращі зразки своєї продукції. Протягом 10 років своєї наукової діяльності він вивчав жири і результати цієї роботи систематизував у книзі «Жири» (шість томів).

Як ви гадаєте, що ми будемо вивчати на уроці?

Учитель називає тему уроку.

 

ІІІ.Вивчення нового матеріалу

Ми вже з’ясували, що до складу клітин входять такі органічні речовини, як вуглеводи, білки, жири (ліпіди), нуклеїнові кислоти.

• Чим відрізняються органічні спо¬луки від неорганічних?

Із курсу хімії ми знаємо, що хімічні властивості живих організмів значною мірою залежать від Карбону, частка якого становить понад 50 % їхньої сухої маси. Карбон може утворювати ковалентні зв’язки.

• Пригадали, що таке ковалентний зв’язок?

Атом Карбону може сполучатися з атомами Гідрогену, Оксигену, Нітрогену, але важливе значення має здатність атомів Карбону утворювати стійкі зв’язки між собою. Це і відрізняє органічні сполуки від неорганічних.

Сьогодні на уроці ми розглянемо органічні сполуки- жири (ліпіди), їх роль і значення для живих організмів.

1) Визначання.

Ліпіди — це група різних за своїми хімічними властивостями речовин, яких поєднує те, що вони  не розчиняються в полярних розчинниках, у тому числі у воді (гідрофобні), і розчиняються  в неполярних розчинниках (бензин, ацетон, ефір...)

Більшість ліпідів є естерами гліцерину і залишків жирних кислот.

Загальна формула:

СН2ОСOR

I

СНОСOR

I

СН2ОСOR

де R - залишки вищих карбованих кислот.

 

2) Класифікація ліпідів.

Будуємо схему 1.(Робота з підручником). Розглянемо класифікацію ліпідів: жири, віск, і фосфоліпіди і терпени та особливості їх будови і поширення в природі.

Будуємо схему

3) Класифікація жирів.

Розглянемо жири. Жири, як і всі ліпіди, мають у складі атоми Карбону, Гідрогену й Оксигену. Будуємо схему № 2.

 

4)Фізичні властивості жирів. Деякі жири за звичайної температури — тверді речовини (бараняче, яловиче, свиняче сало, розповідь вчителя див. додаток), інші — рідкі, називаються оліями (соняшникова, бавовняна, лляна, кукурудзяна, соєва, обліпихова, рицинова і т. д).

Жири, в яких переважають насичені кислоти,— тверді; жири, серед яких переважають ненасичені кислоти, — рідкі. Наприклад, олеїнова кислота, основний компонент оливкового масла, за звичайних температур буває рідкою, бо її температура плавлення становить 13,4 °С, тоді як пальмітинова та стеаринова мають температури плавлення 63,1 та 69,6 °С відповідно і за звичайних температур повітря залишаються твердими.

Жири, неначе тепла ковдра, обгортають наше тіло і гріють нас. Вони відкладаються під шкірою, коли ми їмо більше, ніж треба.

Жири дуже погано розчиняються у воді. Вони добре розчинні в діетиловому етері, бензині, спиртів інших органічних розчинниках.

 

Демострація досліду. У двох пробірках міститься по 1—1,5 мл етилового спирту і води. У кожну вносимо піпеткою по три-п’ять крапель олії соняшникової. Добре струшуємо. Висновки записуємо у вигляді таблиці:

№ з/п Назва розчину Спостереження Примітка
1 Етиловий спирт Розчинення олії  
2 Вода H2O Олія не розчиняється  

5) Значення та функції ліпідів

6) Застосування жирів олії.

          ( Учні рекламують олії скориставшись джерелами інтернету).

Я відвідав аптеку і буду рекламувати ті олії, які безпосередньо використовує людина в разі досить різних хвороб. Один тільки перелік їх зайняв би значну частину часу, та я назву основні з них:

   • камфорна олія (і всім роздам маленький проспект про неї);

   • олія насіння гарбуза;

   • олія анісова;

   • ефірна олія гірчиці;

   • олія мигдалю;

   • обліпихова олія;

   • лавандова олія;

   • евкаліптова олія;

   • фенхелева олія;

   • терпентинова олія;

   • рицинова олія;

   • олія дурману;

   • лляна олія;

   • олія плодів шипшини;

   • олія м’ятна;

   • олія пихтова;

   • олія ялицева.

Усі ці олії дуже широко використовуються для лікування багатьох хвороб, а застосування дуже просте:

а) розтирки, компреси, мазі на основі цих олій;

б) три-п’ять крапель олії на один прийом у ванну;

в) одна-дві краплі олії на арома-лампу, щоб 15-20 хвилин вдихати пари відповідної олії;

г) внутрішнє застосування.

Олія волоського горіха — це рослинний жир, отриманий методом холодного пресування відбірного, екологічно чистого ядра горіха. В ядрі міститься від 50 до 72 % олії. До її складу входять вітаміни Е, С, Р, групи В, гліцериди олеїнової та лінолевої кислот, солі Феруму і Кобальту, Фосфор, Калій, Флуор, Купрум, Цинк та інші мікроелементи (всього близько 80 елементів періодичної системи), дубильні речовини. Горіхова олія зарекомендувала себе як дуже ефективний засіб для лікування та профілактики серцево-судинних, нашкірних, кишкових захворювань, ожиріння, хвороб печінки і нирок. Вона також тонізує діяльність нервової системи, прискорює відновлення сил після хвороб, операцій, затримує процес старіння.

Такі властивості олії волоського горіха зумовлені переважно вмістом у ній вітаміну Е, який є природним антиоксидантом. Олія горіха запобігає утворенню тромбів і поліпшує стан кровоносних судин, допомагає позбутися набряків кінцівок. Деякі лікарі в разі серцево-судинних захворюваньостаннім часом рекомендують уживати олію лише волоського горіха , бо вона не містить холестерину.

Я рекламую олію із зародків пшениці. Вона містить вітаміни Е, А, В, С, Р, широкий спектр макро- та мікроелементів та необхідні організму амінокислоти. Люди, які вживають цю олію, зміцнюють імунну систему, стимулюють процеси кровотворення, відновлюють печінкові клітини, здійснюють профілактику серцево-судинних, шлунково-кишкових захворювань, а також захворювань ендокринної системи.

Я рекламую олію з насіння гарбуза. Ця олія відрізняється високим умістом каротиноїдів, які в організмі перетворюються на вітамін А, багата на ненасичені жирні кислоти, білки, вітаміни Е, В, В2,Р, цинк та інші мінеральні речовини. Нормалізує обмін речовин, що дуже важливо для розв’язання проблем зниження ваги, покращує стан шкіри, а також знижує ризик виникнення флебітів і варикозного розширення вен, покращує роботу шлунково-кишкового тракту.

Я рекламую олію з насіння льону. Вона містить поліненасичені жирні кислоти, вітаміни, каротини, лігніни. Її вживають для профілактики склерозу, хвороб нервової системи, стимуляції імунної системи, профілактики утворення пухлин, нормалізації ліпідного обміну, зниження рівня холестерину в крові.

Я рекламую олійний екстракт з насіння розторопші. Ця цілюща олія відрізняється вмістом вітамінів А, Ц, Е, К, мікроелементів: міді, цинку, селену. Вона зміцнює мембрани клітин, стимулює утворення нових клітин печінки, покращує роботу кишечнику, знижує алергічну реакцію, заживляє рани, є протисклеротичним засобом.

Вживати ці олії бажано двічі на день по чайній ложці натщесерце.

Учитель біології. На основі цих олій з додаванням лікарських трав створені лікувальні бальзами. 

А тепер я хочу познайомити вас із ефірними оліями.

Ефірні олії навчились отримувати близько 5000 років тому, про що свідчать археологічні знахідки в Месопотамії. Лікування ароматами використовувалося в стародавньому Китаї, Індії, Персії, Єгипті. Ереки та римляни навчилися цього після завоювання Єгипетської імперії. Уже в XVст. були відомі ефірні олії троянди, лаванди, шавлії, у ХУ-ХУІІ ст. були отримані основні ефірні олії з понад 120 рослин. (Демонструє ефірні олії.)

Щоб приготувати ароматичну ванну, необхідно спочатку кілька крапель ефірної олії розчинити в гелі, шампуні чи іншому миючому засобі, а потім додати у воду. Для ванн можна застосовувати як один вид ефірної олії, так і їх суміш. Наприклад, для підбадьорюючої ванни беруть суміш ефірних олій розмарину, сосни та лимону; для ванни в разі застуди — евкаліпту, чайного дерева та ялини; для ванни для заспокоєння нервової системи — меліси, лаванди, валеріани та петитгрейну. Ароматичні речовини контактують з усією поверхнею шкіри, швидко всмоктуються, потрапляючи в лімфатичні судини, омивають разом з лімфою всі органи. Крім сильного впливу на шкіру, ефірні олії діють на легені, кишечник, нирки, нервову систему.

Для інгаляцій у разі захворювань дихальних шляхів використовують олії евкаліпта, кропу, анісу, лаванди, м’яти, сосни, пихти. Інгаляції можуть бути холодними (аромат вдихають або прямо з флакона, або після нанесення на тканину) чи теплими з використанням спеціального інгалятора. Демонструє інгалятор. Аромати, потрапляючи на рефлексогенні точки носа, подразнюючи їх, викликаючи нервові імпульси, чинять у цей час пряму дію на органи дихання та запобігають застійним та запальним процесам.

Для ароматизації приміщень використовується аромалампа, в яку наливається трішки теплої води, додається кілька крапель олії, запалюється свічка. За рахунок повільного нагрівання води відбувається поступове насичення повітря ароматом. Проводити цю процедуру необхідно за закритих вікон та дверей. У разі головного болю застосовують ефірні олії лимону, лаванди, м’яти, троянди; у разі нервової депресії — пихти, бергамоту; у випадку риніту — сосни, евкаліпту, розмарину, гвоздики; за підвищеного артеріального тиску — лимону, апельсину, іланг-ілангу, лаванди. (Ароматизує приміщення олією  іланг-ілангу.)

Цей запах нормалізує коронарний кровотік, іннерваціїо серцевого м’яза  в разі аритмії, ішемічної хвороби серця, запобігає головному болю в разі і підвищеного тиску є протисудомним засобом, антидепресантом, посилюєенергетику, підвищує почуття впевненості в собі. 

Крім того, ефірні олії вживають внутрішньо разом з однією столовою ложкою харчової олії в разі безлічі хвороб. Про це можна прочитати в книжці «Профілактика та лікування захворювань ароматами».

Також названі олії застосовують у косметиці — для збагачення кремів, то- ніків, шампунів, гелів для душу та для виготовлення парфумів.

  

ІV. Закріплення .

Учні будують схеми (1, 2, 3, 4)

 

V. Підсумки уроку.

Аргументація оцінювання знань учнів.

 

VI. Домашнє завдання §9 , ст. 52.

   

Література.

 

1. Таміна О.В. Біологія 10 клас ( рівень стандарту, академічний рівень). Підручник для загальноосвітніх навч. Закл.- Х.:Ви-во «Ранок», 2010 – 256 с.:

2. Домбровський А. В., Лукашкова Н.І., Лукашов С.М.Хімія. – К.: Освіта, 1988.

3. Величко Н.В., Буринська Н.М. Хімія. – К.: Перун, 1999.

4. Волков В.А., вонський Є.В., Кузнецова Г.І. Хіміки. – К.:Наукова думка, 1984.

5. Кучеренко М.Є., Вервес Ю.Г., Балан П.Г.Загальна біологія.- К.:Генеза, 2001.

 

Додаток

Багато хто вважає, що батьківщиною сала є Україна, але насправді це не так. Три тисячоліття тому свинячий жир як їжу почали використовувати в Італії. Щоправда, салом годували лише рабів, які цілодобово працювали на каменоломнях. Як виявилося, сало було не лише дешевою, а ще й дуже поживною та калорійною їжею. Ці цікаві факти про сало зробили його популярним по всьому світу, а особливо популярне сало в Україні.

У римлян слово сало звучало як «лярдо». Цікавий факт, але це слово дожило і до сьогодні, однак значення його дещо змінилось. Тепер слово лярдо означає вже не сало, а смалець.

Сало при помірному вживанні вважається дуже корисним продуктом. Цікавий факт про сало: його калорійність складає 770 ккал на 100 г, що еквівалентно цілому кілограму вареної картоплі або більш ніж півкілограмові курячого м’яса.

Як не дивно, але сало допомагає схуднути – воно запускає механізм розщеплення жирів. За старих часів теплим смальцем натирали ноги і руки при застудах. Сало здатне виводити з організму токсини і вважається одним із профілактичних засобів для захисту від онкологічних захворювань. Також сало не накопичує радіонуклідів.

У червні 2011 року в центрі Львова, на проспекті Свободи, був відкритий музей сала. В рамках експозиції представлені різноманітні скульптури з сала, а також картини, фотографії та інші роботи художників, присвячені знаменитій українській закусці. Серед експонатів виставки можна побачити фігуру гуманоїда із сала, сальні свічки, шахи, крісло та безліч інших предметів. А головним експонатом музею є копія людського серця, зроблена з сала. Цей цікавий факт про сало був занесений до Книги рекордів України.

 

Контактна інформація

Державний професійно-технічний навчальний заклад "Миколаївський професійний ліцей"

Адреса:

81600, Львівьска область, м.Миколаїв, в.Устияновича, 39

E-mail :

[email protected]

 

Телефони:

Директор (241) 51 132

Заступник директора з ВР (241) 51 083