Самостійно навчальна діяльність учнів на уроках хімії як засіб формування соціально значущих якостей особистості

Угера М.В.
викладач хімії і біології

Вступ

І.  Найкраще засвоюються ті знання,які здобуті самостійно

1. Ознаки і мета самостійної роботи учнів
2. Вибір виду самостійної роботи
3. Організація самостійної роботи учнів з використанням диференційованих завдань 
4. Самостійна робота при вивченні нового матеріалу
5. Організація групової самостійної роботи на уроці
6. Організація самостійної роботи за допомогою структурно-логічного аналізу
7. Робота з підручником
8. Методи, направлені на активізацію самостійної роботи учнів
   • Лекції-бесіди
   • Семінарські заняття
   • Конференції
9. Метод проектів як засіб самостійного здобуття знань
10. Роль вчителя в організації самостійної роботи учнів

Висновки

Додатки

Список літератури

 

Вступ

Однією з основних вимог реформи школи с піднесення якості навчально-виховного процесу. Ця вимога реалізується різними шляхами, що охоплюють велике коло питань пов’язаних з удосконаленням змісту, методів і форм навчання. Серед них важливе значення надається підвищенню самостійності учнів у навчанні.

У своїй практичній роботі я надаю великого значення формуванню інтересу до предмету, розвитку в учнів самостійності, логічного мислення. Оскільки у результаті самостійної діяльності в учнів розвивається пізнавальна активність, допитливість, прагнення самим здобувати знання. Сутність самостійної роботи і значення у навчальній діяльності учня розглядалося багатьма психологами і педагогами. Зокрема ГІ.І. Підласистий визначив самостійну роботу, як засіб залучення учнів в самостійну пізнавальну діяльність шляхом її логічної і психологічної організації

У сучасній школі важливо використовувати самостійну роботу учня не лише для перевірки засвоєних знань, але і під час набуття нових знань. Потрібно дати можливість учням працювати творчо, тобто, проводити заняття дослідницького характеру. Вчитель повинен ставити перед собою завдання формувати в учнів уміння і навички самостійної навчальної праці з метою одержання нової навчальної інформації.

 

І. Найкраще засвоюються ті знання, які здобуті самостійно

Проблема викладання навчального матеріалу на уроках природничого циклу за сучасних умов є однією з актуальних. Згідно з Концепцією стандартів освітньої галузі, вивчення природничих дисциплін має забезпечувати знання учнями фундаментальних законів природи, узагальнених і систематизованих у сучасні науково-природничі теорії, формувати науковий світогляд, ознайомлювати з основами сучасного виробництва.

Природні елементи, речовини та процеси, що вивчаються на уроках, вимагають опису та аналізу. У зв’язку з цим педагогу доцільно аналізувати поняття, використовуючи методологічні засади філософії, фізики, ХІМІЇ; біології, географії, математики, теорії систем тощо. Системний підхід дозволить учителю виділити різні компоненти, їх структуру та властивості у зв'язку із застосуванням, показати їх як єдине ціле, а учню — створити індивідуальну модель пізнання наукової картини світу.

Для підвищення ефективності навчально-виховного процесу і реального розвитку творчих здібностей кожного учня педагогу необхідно:

1. Розробити систему спільної навчальної діяльності - з учнями, в якій стосунки між ними та вчителями, а також між самими учнями в процесі навчання забезпечують розвиток особистості.
2. Конкретизувати заходи та мотивації пізнавальної діяльності учнів на уроках (у системі уроків).
3. На базі традиційних методології роботи на уроці (лекції, практичні та самостійні роботи) розробити і творчо застосувати нетрадиційні форми організації навчання. Серед них можуть бути учнівський діалог, інформаційний марафон, аукціон ділової інформації, навчальна дискусія тощо. ..
4. Організувати самостійну роботу учнів з довідниками, посібниками, науковою та науково-популярною літературою згідно з матеріалом, що вивчається на уроках.

Управління пізнавальною діяльністю учнів повинно сприяти розвитку творчої особистості з теоретичним типом, мислення, який дозволяє учням зрозуміти сутність предмета, що вивчається, встановити різноманітні зв'язки між відомими знаннями, невідомими явищами та процесами, які вивчаються або досліджуються на уроках. Зрозуміло, що стиль мислення, обумовлений засвоєнням наукових понять, породжує зміну інших пізнавальних процесів. Тому під час організації пізнавальної діяльності учнів на уроці вчителю слід приділити особливу увагу керуванню увагою, пам'яттю, розвитку мови, почуттів, вольових рис характеру учнів.

Найкраще засвоюються ті знання, які здобуті самостійно, мають зв'язок з практичною діяльністю, застосовуються у власному досвіді. Це загальновідомий факт. Тому під час організації пізнавальної діяльності учнів на уроках (і в позаурочний час) надзвичайно важливе місце посідають методи самостійного набуття знань учнями. Самостійна робота проектується вчителем або вчителем разом з учнями, відбувається під його керівництвом і контролем.

Широке застосування методів самостійного набуття знань учнями на уроках дає змогу успішно розв'язувати багато навчально-виховних завдань:

• підвищити свідомість та міцність засвоєння знань учнями;
• виробити в них умінню й навички, яких вимагає навчальна програма;
• виробити навички користування набутими знаннями і вміннями в житті, у суспільно корисній праці;
• розвинути в учнів пізнавальні здібності, спостережливість, допитливість, логічне мислення, творчу активність під час засвоєння знань:
• прищепити їм культуру розумової і фізичної праці, комунікативні навички;
• підготувати учнів до того, щоб вони могли ефективно займатися самоосвітою після закінчення школи.

Самостійна робота учнів на уроках проводиться за спеціальними завданнями. Від мети, змісту, форми завдання залежить характер діяльності школярів.

Характерною ознакою методу навчання є тип пізнавальної діяльності. Відповідно до цього розрізняють три типи самостійної роботи:

• репродуктивні (копіювальні);
• частково-пошукові (евристичні);
• дослідницькі.

Завдання для самостійних робіт першого типу містять вимогу виконати ту чи іншу дію за зразком або здійснити, як кажуть, «близьке перенесення» знань.

Самостійні роботи частково-пошукового характеру спонукають учнів до цілком свідомої діяльності. Завдання для такого типу робіт дають учням можливість самим знайти шлях і спосіб розв'язання певної задачі на основі наявних знань.

Дослідницькі самостійні роботи — один з методів проблемного навчання. Крім названих ознак самостійні роботи мають характерну особливість, їцо стосується організації цього методу. За цією ознакою самостійні роботи поділяють на фронтальні (загальнокласні), групові та індивідуальні (у тому числі диференційовані).

Усі самостійні роботи за дидактичною метою можна поділити на п’ять груп:

1. Здобуття нових знань і оволодіння вміннями самостійно здобувати знання.
2. Закріплення та уточнення знань.
3. Вироблення вмінь застосовувати знання на практиці.
4. Формувати вміння творчого характеру.
5. Формувати вміння практичного характеру.

Під час організації самостійної пізнавальної діяльності учнів учитель повинен ураховувати такі особливості:

1. Самостійна робота повинна мати чітко сформульовану мету, яка може бути сформульована як особисто вчителем, так і спільно з учнями, причому в другому випадку значно зростає мотиваційність навчання.
2. Кожен учень повинен знати порядок та прийоми виконання роботи. Спочатку в учнів слід формувати найпростіші навички самостійної роботи (виконання схем, простих підрахунків, розв’язування нескладних задач тощо).
3. Самостійна робота повинна бути дійсно самостійною і спонукати учня працювати напружено під час її виконання.
4. Під час організації самостійної роботи необхідно врахувати, що для набуття знань, умінь, навичок різним учням необхідний різний час.
5. Завдання, що пропонуються для самостійної роботи, повинні викликати інтерес учнів, розвивати пізнавальні здібності, ініціативу в прийнятті рішень, творче мислення.
6. Самостійні роботи учнів слід планомірно і систематично включати в навчальний процес, поступово варіюючи чотири типи самостійної роботи: відтворювальної за зразком, реконструктивно-варіативної, творчої та евристичної відповідно до індивідуально- типологічних особливостей учнів.
7. Під час організації самостійної роботи необхідно здійснювати розумне поєднання викладання матеріалу вчителем із самостійною роботою учнів.

Під час організації самостійної роботи найвпливовішим критерієм для вибору методів навчання є показник підготовленості учнів до такої діяльності. Для організації самостійної роботи учнів: з низьким рівнем підготовленості до самостійної пізнавальної діяльності потрібно застосувати інформативно- пояснювальні та інформативно-евристичні методи, для школярів із середнім рівнем підготовленості — інформативно-евристичні та проблемно-пошукові, проте, уразі необхідності, пропонуються і завдання інформативного характеру. Для організації роботи учнів з достатньо високим рівнем підготовленості використовуються частково-пошукові та дослідницькі методи з переважаючим впливом останніх. При цьому треба пам’ятати, що учні з першої та другої груп тягнуться до опори й наочності.

Робота учнів на уроці може здійснюватися як індивідуально за відповідними завданнями, так і в парах або групах відповідно до їх рівня компетентності. Завдання диференціюються за принципом індивідуального підходу. Склад груп учнів не повинен бути постійним: з ростом можливостей учня його переводять до іншої групи.

Керувати самостійною роботою учнів необхідно відповідно до принципів диференційованого навчання. Одні учні потребують більше допомоги, іншим потрібно допомагати епізодично, третім можна надати повну самостійність .

 

       1. Ознаки і мета самостійної роботи учнів

Самостійною роботою вважають різні форми як індивідуальної, гак і колективної навчальної діяльності, яка здійснюється учнями на уроках, консультаціях, а також вдома без безпосереднього керівництва вчителя. Можна визначити самостійну роботу як таку роботу, яка виконується без безпосередньої участі вчителя, але по його завданню у спеціально відведений для цього час, при цьому учні свідомо намагаються досягнути поставленої у завданні мети, проявляючи зусилля і виражаючи у тій чи іншій формі результати своєї праці.

Самостійна робота у цьому розумінні характеризується такими ознаками:

1. Наявність завдання, складеного вчителем і запропонованого учням у письмовій або усній формі.
2. Надання певного часу учням для виконання завдання.
3. Виконання учнями вказаного завдання.
4. Складання звіту про виконане завдання.
5. Заключна бесіда по результатах виконаної роботи.

Основними дидактичними цілями самостійної роботи можуть бути:

1. Набуття учнями нових знань і розвиток уміння самостійно їх отримувати з різних джерел.
2. Удосконалення вже наявних знань і розвиток умінь їх використовувати.
3. Перевірка знань і умінь.

 

2. Вибір виду самостійної роботи.

У процесі навчання хімії самостійна робота учнів нерідко обмежується виконанням вправ, задач і хімічного експерименту. Ці види самостійної роботи надзвичайно важливі, і їх потрібно удосконалювати. Разом з тим у практиці навчання недостатньо використовуються такі види самостійної роботи, як робота з підручником, додатковою літературою і т.п.

Враховуючи обмеженість часу на уроці, вчителю потрібно строго підходити до вибору виду самостійної роботи. При цьому потрібно брати С)0 уваги зміст навчального матеріалу, дидактичну мету уроку, досвід вчителя, підготовку вчителя та учнів.

Учням потрібно надавати повну самостійність, але для цього вчитель повинен добре знати можливості учнів класу, враховувати доступність матеріалу. Потрібно будувати навчальний процес так, щоб учні засвоювали новий матеріал в основному на уроці. При цьому головна мета вбачається у забезпеченні ефективності кожного уроку завдяки підвищенню частки самостійної роботи школярів. З цією метою потрібно використовувати різні види самостійних робіт з хімії, які відрізняються за типом пізнавальної діяльності (репродуктивні, частково пошукові, дослідницькі); формою організації навчальної діяльності учнів на уроці (індивідуальні та колективні, фронтальні і групові); джерелом знань (учнівський хімічний експеримент, робота з книгою).

 

3. Організація самостійної роботи учнів з використанням диференційованих завдань.

Починаючи вже з VIII класу на різних етапах уроку при вивченні нового, узагальненні і закріпленні пройденого матеріалу варто організувати диференційовані самостійні роботи. Для їх проведення розробляється система диференційованих завдань з врахуванням знань учнів, їх пізнавальних можливостей. У відповідності з цим складаються завдання трьох рівнів складності (І, II, III). Перший рівень вимагає репродуктивної діяльності, другий - частково-пошукової, третій - творчої.

Самостійну роботу з підручником також потрібно організовувати у відповідності з пізнавальними можливостями кожного учня. При цьому важливо встановити, який матеріал може бути самостійно вивчений на уроці. Визначаючи доступність матеріалу для самостійного вивчення, слід керуватися таким показником, як відношення кількості нових елементів знань і умінь, які необхідно засвоїти на даному уроці, до числа опорних елементів знань і умінь.

При організації диференційованих самостійних робіт слід постійно слідкувати за роботою кожного учня, відмічати його успіхи і невдачі. Якщо учень легко справляється з репродуктивними завданням, то на наступному уроці йому потрібно дати завдання продуктивного

характеру.

 

4. Самостійна робота при вивченні нового матеріалу. 

Важливу роль в підвищенні пізнавальної активності і самостійності учнів відіграє їх колективна робота. Найбільш яскраво колективна робота проявляється при проведенні уроків з включенням групової роботи учнів. При проведенні групової роботи клас ділиться на групи. Учні у кожній групі мають різний рівень знань і всі групи в цьому плані є приблизно рівними. Ефективність групової роботи помітна уже на початковій стадії, тобто при формуванні груп. Наприклад, перед початком такої роботи, вчитель може запропонувати учням картки із завданням. Причому завдання кожний учень вибирає собі сам (суть завдання невідома). Після того як всі учні вибрали собі картку із завданням, а це може бути незакінчена реакція (Са(0Н)₂+С02) причому вчитель заздалегідь готує кілька ідентичних карток, тобто деякі учні одночасно отримують однакове завдання. Тоді вчитель ставить питання: “У кого у результаті реакції утворюється осад карбонату кальцію” (згідно приведеної реакції). І ті учні, що отримали для виконання завдання саме з цією реакцією, повідомляють про це вчителя. Тобто уже на цьому етапі виявляється певний рівень знань і підготовки. Тоді учні у яких співпали завдання формуються в одну групу. Найкраще створювати групи в кількості 4-6 учнів. Роботою групи керує лідер-учень, який краще інших знає предмет. Під його керівництвом учні працюють над одержаним завданням, тобто тим, що пропонує вчитель, а також учні кожної групи можуть самостійно створити проблему і працювати над її вирішенням. Наприклад, одна група може назвати вихідні речовини і продукти реакції; інша вказати умови реакції; довести на досліді появу осаду та інше. 

Всі члени групи повинні бути готові до відповіді, оскільки вчитель може запитати будь-кого з групи. Після того як учні викопали завдання, відбувається обговорення і весь клас включається в роботу.

Групова форма організації учбово-пізнавальної діяльності має ряд переваг: в роботі приймають активну участь всі учні класу; вивчення нового матеріалу проходить з інтересом і успіхом.

Як приклад, проведення такого виду діяльності, пропоную групову роботу, яку можна провести при вивченні солей амонію (10 клас, або 1 курс ПТУ).

(Див. додаток) 

 

5. Організація групової самостійної роботи на уроці.

Спираючись па одержаний учнями досвід самостійного здобуття знань по окремим питанням, варто дати їм можливість попробувати самостійно вивчати новий матеріал.

Вчитель дає учням інструктаж по самостійній роботі. Частина матеріалу вивчається в класі, решта матеріалу - вдома. Це визначається вчителем у робочому порядку, оскільки кожний учень працює у своєму темпі.

Після закінчення самостійного вивчення певної порції нового матеріалу варто провести перевірку, як учні зрозуміли цей матеріал і зробити узагальнення. Ступінь узагальнення залежить від ступеня засвоєння учнями нової інформації.

Використання такого виду самостійної роботи забезпечує індивідуалізацію навчання, розвиває розумову діяльність учнів, інтерес до самостійної, творчої роботи, кожен учень має можливість працювати у своєму темпі, а це, у свою чергу, дозволяє корегувати процес пізнання і ефективно ним управляти.

 

 

6. Організація самостійної роботи за допомогою структурно- логічного аналізу.

Для підвищення теоретичного рівня знань учнів особливого значення набувають уроки узагальнення та систематизації знань. Більшість учителів хімії планують тільки кілька уроків підсумкового повторення у кінці навчального року без широкого тематичного узагальнення. Ці уроки зводяться в основному до опитування учнів або бесіди з ними за традиційною методикою.

У курсі хімії уроки узагальнення завершують матеріал, що вивчався протягом 20-30 год. Мета підсумкових занять - звести знання про окремі взаємозв’язані явища та предмети в єдину цілісну систему.

Теоретичні узагальнення найчастіше проводяться пасивним методом у вигляді запитань вчителя і відповідей учнів, що не дає змоги розкрити внутрішню суть явища, не приводить до систематизації знань учнів. Система знань виробляється тоді, коли узагальнення і систематизацію проводять методом структурно-логічного аналізу навчального матеріалу і складанням на основі цього структурно-логічних схем.

Одним із засобів моделювання навчального матеріалу є подання його логічної структури у вигляді графа, вершина якого відповідає основним поняттям, а ребра символізують ті зв’язки між елементами, що формуються у процесі навчання. Такі граф-схеми - успішний засіб матеріалізації розумової діяльності учнів.

Уроки узагальнення з використанням структурно-логічних граф- схем починаються з підготовчої роботи вчителя з їх складання. При цьому відбирають такий навчальний матеріал, який має цілісну структуру (наприклад, теорію електролітичної дисоціації, швидкість хімічних реакцій, метали, хімічний зв’язок). Перед класом ставимо

уточнюючі запитання, а потім разом з учнями будуємо структурно- логічну схему теми.

Складання структурно-логічних схем учнями - ефективний засіб керівництва їх розумовою діяльністю, сприяє формуванню навичок роботи з підручником, виховує вміння встановлювати причинно- наслідкові зв’язки. Після того як учень під керівництвом вчителя опановує прийоми пізнавальної діяльності, він починає самостійно їх використовувати у нових умовах. Це приводить до позитивних наслідків, впливає на формування особистості, сприяє розвитку розумової діяльності учня.

 

7. Робота з підручником.

Як показує анкетування, більшість школярів вважає вчителя єдиним джерелом знань, а підручник розглядає як допоміжний засіб, призначений для закріплення, повторення.

Звичайно, самостійна робота з навчальною книгою потребує від учнів досить значних затрат часу, тоді як вчитель набагато швидше може передати оптимальний обсяг знань, причому подати їх у найдоступнішій формі. Але завдання педагога полягає не тільки в передачі знань, а й у тому, щоб навчити школярів працювати з книгою, розуміти її структуру, самостійно осмислювати прочитане і виділяти головне. Такий підхід до навчання дає змогу формувати в учнів самостійну, творчу, а не споживацьку психологію.

Для самостійного вивчення береться матеріал, для засвоєння якого учні теоретично підготовлені.

З метою підвищення ефективності самостійної роботи учнів вчитель інструктує їх по наступним питанням: раціональна робота з підручником хімії, техніка читання додаткової літератури, методика роботи з довідковою літературою, раціональні прийоми запису матеріалу, складання плану по прочитаному тексту, конспектування, складання таблиць і схем і т.д.

При формуванні вмінь учнів працювати з підручником ефективною є наступна послідовність: аналіз структури підручника і знайомство з типами текстів, виділення у них головного, складання плану і конспекту, переведення тексту у таблиці та схеми, робота з кількома джерелами.

Зі структурою підручника учні знайомляться на консультації. Далі формується вміння виділяти у тексті головне. Потім приступають до формування вміння складати план тексту. Учні ділять текст на логічно завершені частини і у кожній з них знаходять головне.

І після того, як в учнів сформовані вміння виділяти у тексті головне і складати план, вчитель переходить до навчання їх складати конспект. Не всі учні старших класів вміють конспектувати, виділяти головне. Часто вони детально переписують текст підручника. Очевидно, в такому випадку вчителю потрібно провести урок по складанню конспектів.

Наступний етап у розвитку навиків роботи з підручником - переведення тексту у таблиці і схеми. Щоб скласти таблицю, потрібно добре розбиратися у змісті тексту, відібрати потрібний матеріал, правильно його систематизувати. На багатьох прикладах з практики виявлено, що у багатьох випадках таблиці успішно заміняють при повторенні текст підручника і разом з тим дають можливість засвоїти новий матеріал. Так, наприклад, варто узагальнити необхідні дані про мінеральні добрива у вигляді таблиці

Назва

Хімічний склад

Колір і зовнішній вигляд

Рівняння реакції

Одержання на виробництві

 

 

Часто виникає необхідність скласти таблиці і схеми для того, щоб текст підручника став більш наглядним. Такі таблиці і схеми учням рекомендують скласти самостійно.

Самостійна робота з підручником дає позитивний ефект, якщо: матеріал глибоко і доступно викладений; учні теоретично підготовлені до сприймання даної теми; є необхідні дидактичні матеріали.

 

8. Методи направлені на активізацію самостійної роботи учнів.

8.1 Лекції-бесіди

На лекціях-бесідах складаються більш сприятливі умови для творчого вивчення предмета: відсутня традиційна перевірка домашнього завдання, можна більш глибоко пояснити ключові питання теми, залучаючи до активного сприймання учнів. При такому викладі навчального матеріалу в учнів залишається більш цілісне уявлення від вивчення теми, вони мають більше можливостей для самостійної роботи під час конспектування лекції.

Конспектування лекції є видом самостійної роботи учнів. Вона потребує певних навиків, зосереджуваності. Даний метод можна використовувати вже у IX класах. Потрібно поступово привчати учнів до слухання лекцій-бесід, ведення конспектів. Лекції-бесіди слід читати так, щоб учні могли виділити головне, зробити висновки. Цього досягають інтонацією, темпом мови. На кожній лекції-бесіді необхідно залучати учнів до активної участі, до формування висновків і узагальнень.

Часто, навіть в XI класі, після перших лекцій-бесід деякі учні з трудом можуть розібратися у своїх записах, не вбачають в них логіки. Цих учнів запрошують на консультацію, в ході якої їм даються відповідні рекомендації по веденню конспектів. Вибірковий перегляд конспектів лекцій потрібно проводити систематично.

8.2. Семінарські заняття.

Семінарське заняття — основна ланка самостійної роботи учнів. Саме на цих заняттях вдається у повній мірі здійснити взаємозв’язок “вчитель- учень”, допомогти учням свідомо оволодіти вивченим матеріалом, одержати відповіді на незрозумілі питання. У ряді випадків в класі виникає дискусія, у ході якої учні спорять, переконують інших. Все не поглиблює знання учнів.

У процесі проведення семінарів учні вчаться використовувати знання, розвивають активність і самостійність мислення. Семінари відрізняються від інших форм організації навчальних занять перед усім тим, іцо вони потребують від учнів високого рівня самостійності у роботі з літературою, а саме: вміння працювати з кількома джерелами, порівнювати в них висвітлення одних і тих самих питань, робити висновки і узагальнення, складати плани, конспекти.

Навчальні семінари забезпечують не лише засвоєння знань і вміння використовувати їх на практиці, але і формування здатності самостійно засвоювати матеріал.

Проведенню семінарів передує довга підготовка. Учнів слід навчити виділяти у тексті головне, а також аналізувати, систематизувати і узагальнювати матеріал, викладений у різних джерелах. Кожне повідомлення учнів обговорюється, вносяться уточнення і доповнення. Підводячи підсумок, вчитель концентрує увагу на ключових питаннях даного повідомлення. На закінчення семінарського заняття вчитель підводить підсумок, виставляє оцінки.

8.3. Конференції.

Удосконалення вмінь самостійної роботи з науково-популярною і спеціальною літературою відбувається під час конференції. Вчитель організовує виступи учнів і обговорення доповідей, вносить доповнення і уточнення, а також оцінює роботу, попередньо відбирає літературу і пропонує її учням. Після цього він роз приділяє доповіді між учнями з врахуванням їх інтересів і нахилів. План конференцій і список рекомендованої літератури вивішується у класі.

Матеріал для конференцій учні готують під керівництвом вчителя, який проводить консультації з приводу складання плану, відбору матеріалу і літератури. Конференціям передують семінарські заняття.

У процесі підготовки до конференцій учні здобувають вміння і навики самостійної роботи, відділяти головне від другорядного. Конференції розвивають інтерес до предмета, враховують індивідуальні особливості учнів.

 

9 . Метод проектів як засіб самостійного здобуття знань

Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів, розроблені на основі Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого 2011 р., передбачають, що навчально-пізнавальний процес рекомендується базувати на компетентнісно-орієнтованих завданнях із використанням сучасних освітніх технологій.

Сучасні педагогічні технології передбачають новий підхід до навчання, виховання та формування особистості учня. Традиційна система освіти недостатньо орієнтована на індивідуальність учня, тому необхідний пошук нових форм та методів.

Метод проектів у наш час уважається технологією XXI століття, адже дає змогу ефективно формувати в учнів ключові компетентності: вміння вчитися, інформаційно-комунікативну, загальнокультурну, здоров’язбережувальну, громадянську, соціальну; дає можливість залучати до науково-дослідної та пошукової діяльності, створювати додаткову мотивацію до навчання, а також вже у ранньому віці найбільш повно визначати та розвивати інтелектуальні та творчі здібності дитини.

Метою навчального проектування є створення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за яких його результатом є індивідуальний досвід проектної діяльності учня. Робота над проектом — це практика особистісно орієнтованого навчання в процесі праці учня на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів.

Метод проектів є однією з інноваційних педагогічних технологій, що відповідає вимогам Національної доктрини розвитку освіти щодо переходу до нового типу гуманістично-інноваційної освіти, коли увага переноситься на процес набуття школярами знань, умінь, навичок, життєвого досвіду, які трансформуються в компетенції.

На основі отриманих результатів роботи можна зробити висновок, що метод проектів дійсно є засобом ефективного та якісного навчання учнів.

Уважаємо, що під час проектної діяльності учні набувають таких вмінь і навичок, як: самостійно знаходити спосіб здобуття знань, формулювати запитання до вчителя з метою отримання інформації, знаходити декілька варіантів розв’язання проблеми, висунення власної гіпотези; в учнів розвиваються прагнення до творчості та саморозвитку, бажання і здатність самостійно вчитися Крім того, учні вчаться відстоювати свою власну думку, водночас знаходячи компроміс, підтримувати інших під час виступу. Поліпшуються відносини у колективі.

 

10. Роль вчителя в організації самостійної роботи учнів.

Велике значення в організації індивідуальної роботи на уроці мас обладнання кабінету хімії; оснащеність його технічними засобами навчання, довідковою літературою, дидактичним матеріалом. Це дає змогу індивідуалізувати навчальний процес, а також у комплексі використати різні засоби навчання, що найкраще стимулює самостійну пізнавальну діяльність учнів, викликає інтерес до предмета.

Однією з умов ефективності самостійних робіт є активне спостереження вчителя за роботою учнів. При використанні всіх видів самостійних робіт, крім перевірочних, вчитель не може бути пасивним спостерігачем за діяльністю учнів.

Не порушуючи загальної спокійної і ділової атмосфери, йому необхідно підходити до учнів, особливо слабких, і спостерігати за ходом їх роботи. У тих випадках, коли учень піде явно не правильним шляхом при рішенні задачі або виконанні завдання вчителю необхідно вказати йому на це і запропонувати знайти інший шлях. В окремих випадках може виникнути необхідність дати пояснення учневі, наприклад, він не був на попередніх заняттях. Все ж краще не поспішати з наданням допомоги, щоб привчити учнів самостійно долати труднощі. Але не можна допустити того, щоб деякі учні провели час, відведений для самостійної роботи, без користі для себе і зовсім не виконавши завдання.

Організація різних видів самостійної роботи учнів при вивченні нового матеріалу потребує від вчителя творчого підходу, застосування різноманітних прийомів навчання. Тому у плані на навчальний рік необхідно заздалегідь помітити, які види самостійних робіт і на яких уроках використовуватимуться. При цьому важливо врахувати особливості навчально-пізнавальної діяльності учнів, підготовленість

окремих з них і класу в цілому, доступність навчального матеріалу, його обсяг, характер викладу в підручнику. Це дозволяє вчителю заздалегідь готуватися до проведення самостійних робіт.

Заздалегідь підготовлені дидактичні матеріали дають можливість значно підвищити ефективність уроку, надавати індивідуальну допомогу тим, хто не має достатніх знань. Це у свою чергу допомагає учням підготуватися до подальшої самостійної роботи вдома, оскільки їм на допомогу приходять дидактичні матеріали. 

Підвищення самостійно пізнавальної діяльності учнів у навчанні є одним із шляхів піднесення якості навчально-виховного процесу.

Існують багато видів самостійних робіт: вправи і задачі, хімічний експеримент, робота з підручником, додатковою літературою і т.п. Варто крім зазначених видів самостійних робіт, проводити самостійні роботи з використанням диференційованих завдань, самостійні роботи за допомогою структурно-логічного аналізу, групові самостійні роботи. Не менш важливими видами самостійних робіт є лекції-бесіди, семінарські заняття, конференції.

Проводячи річне і тематичне планування уроків вчителю необхідно підібрати ті чи інші види самостійних робіт, враховуючи специфіку класу, даної теми, дидактичну мету уроку, доступність матеріалу. Кожний окремий урок вимагає певного виду самостійної роботи.

Самостійна робота учнів розвиває розумові здібності, забезпечує індивідуалізацію навчання, сприяє формуванню навичок роботи з підручником, виховує вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки.

Проте не можна забувати, що самостійна робота - не універсальний засіб навчання. Тільки у поєднанні з живим словом вчителя, іншими методичними прийомами вона дасть позитивні результати.

 

Список літератури

1. Базелю І.І. підвищення самостійності учнів у навчанні хімії І І Радянська школа. - 1986.-№8.-с.43-45.
2. Индивидуальная работа с учащимися по химии: Пособие для учителя. Из опыта работы учителей веч. (смен.) средней общеобразовательной школы / сост. Т.В. Черемухина. - М.: Просвещение, 1984. - 127с.
3. Кирюшин Д.М. О самостоятельной работе учащихся на уроках химии // Химия в школе. - 1969. - №2. - с.21-29.
4. Чертков И.Н. К проблеме организации самостоятельной работы учащихся // Химия в школе. - 1987. - №5. - с. 18-23.
5. Федотенко И. Л. Организация самостоятельной работы учащихся с использованием дифференцированных заданий // Химия в школе. - 1980. - №4. - с. 24-25.
6. Кеслер В.Я., Курочкина Н.Г. Организация самостоятельной работы при изучении нового материала // Химия в школе. - 1984. -№4.-с. 41-42.
7. Лысенко С.М. Организация груповой самостоятельной работы на уроке// Химия в школе: - 1984. - №1. - с. 52-53.
8. Куратова Т.С., Прядко С.В. Організація самостійної роботи учнів на уроках хімії з узагальнення навчального матеріалу за допомогою структурно-логічного аналізу // Методика викладання біології, хімії, географії: Респ. наук.-метод. зб. - К.: Рад. шк., 1989. - Вип. 6. - с. 108-112.
9. Фальковская А.Ю. Организация самостоятельной работы учащихся при изучении химии: Метод, пособие. - М.: Высш. шк., 1990. - 64с.
10. Пидкасистый П.И. Самостоятельная деятельность учащихся. М. Педагогика, 1972.
11. Освітнітехнології:Навч.-метод.посіб./О.М.Пєхота,А.З.Кіктенко,О.М.Любарська та ін.;За ред.О.М.Пєхота.-К.:А.С.К.,2004.-256 с.-Бібліогр.
12. Яновицька О.В.Нова дидактика і 1000 дрібниць:Пер.з рос./О.Яновицька,М.Адамський.-К.:Ред.загальнопед.газ;2005.-112 с.-(Б-ка «Шк.світу»)
13. Садкіна В.І.101 цікава педагогічна ідея.Як зробити урок.-2-ге вид.-Х.:Вид.група «Основа»,2012.-88 с.-(Серія «Золота педагогічна колекція»)

 

 

Додаток

Завдання для проведення групової роботи при вивченні теми
“Солі амонію. Фізичні і хімічні властивості солей амонію”

Дана робота проводиться протягом ЗО хв. Причому всі групи працюють над однаковими завданнями, але в середині групи завдання розподіляються між всіма учнями. Кожна група отримує картонку, що містить ряд запитань (по одному питанню на учня).

1. Опишіть фізичні властивості солей амонію (зовнішній вигляд, розчинність у воді). Складіть формули нітрату, сульфату, хлориду амонію; напишіть рівняння електролітичної дисоціації цих солей в водних розчинах.
2. Проробіть лабораторні досліди:

а) Опустіть одну скляну паличку в 25% розчин аміаку, а другу- в розчин концентрованої соляної кислоти. Вийміть палички і гіриблизьте їх одна до одної. Що спостерігаєте? До розчину гідроксиду амонію у пробірці добавте фенолфталеїн. Що спостерігаєте? Потім прилийте по каплях розчин соляної кислоти. Що відбувається? Чому? Запишіть у зошитах спостереження і рівняння реакцій.

3. Хімічні властивості солей амонію.

Поробіть досліди: до розчину сульфату амонію у пробірці прилийте розчин нітрату барію. Що спостерігається?

Запишіть спостереження і рівняння реакції.

4. Дія лугів на солі амонію.

Проробіть дослід: до розчину хлориду амонію прилийте розчин гідроксиду натрію, злегка нагрійте. Який запах

відчувається? Піднесіть вологий лакмусовий папірець до отвору пробірки. Що спостерігається?

Запишіть спостереження і рівняння реакції.

5. Розклад солей амонію при нагріванні

Проробіть дослід: нагрійте в пробірці сухий хлорид амонію (пробірку тримати вертикально). Зверніть увагу на стінки пробірки. Що спостерігається?

Запишіть спостереження і рівняння реакції.

Після виконання завдання в групах учні ознайомлюються з питаннями загального групового завдання:

Яка з пророблених вами реакцій може служити для розпізнавання солей амонію?

Перші п’ять завдань члени групи виконують індивідуально. Після закінчення індивідуальної роботи кожний учень коротко доповідає про результати своєї роботи. Всі члени групи під керівництвом консультанта роблять запис у зошиті. Властивості солей амонію: а) фізичні; б) хімічні. Після цього вся група обговорює загально-групове завдання, записує рівняння реакції.

Перед початком даної роботи проводиться інструктаж техніки безпеки, при роботі з концентрованими кислотами і лугами!