Розробка уроку: Суперечливий образ Анни Кареніної (за романом Л.Толстого «Анна Кареніна»)

Думанська Л.І.
викладач світової літератури

Навчальні цілі: допомогти учням зрозуміти образ  Анни; формувати навички дослідження художнього твору, аналізу літературного героя; виховувати людяність у ставленні до оточуючих.

Очікувані результати: учні вміють виділяти ключові епізоди роману, характеризувати образи головних героїв твору в їхній психологічній глибині (особливо Анни Кареніної), доводять загальнолюдське значення роману, висловлюють особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі.

Тип уроку: урок-дослідження

Методи: дискусія, бесіда, робота з книгою.

Обладнання: портрети Льва Толстого, ілюстрації до роману, підручники, презентація.

Структура уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Евокація (Актуалізація опорних знань).

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.

ІV. Осмислення (Сприйняття і засвоєння учнями навчального

матеріалу).

1. Пошук «цитатних» відповідей на питання.
2. Бесіда з учнями.
3. Проблемне запитання.

V. Рефлексія.

1. Сенкан.
2. Вирішення проблемної ситуації.

VI. Підсумок уроку.

1. Слово викладача.
2. Оцінювання.

VII. Домашнє завдання.

ХІД УРОКУ

Сховай в душі глибоко, ген на споді,

Свій слушний жаль і правди почуття

Й скажи собі: га, що робити? Годі!

Такий цей світ, таке оце життя.

Богдан Лепкий.

І. Організаційний момент.

ІІ.Евокація.

Бесіда з учнями.

• Яка ж головна тема роману? (Прогнозована відповідь. Головною темою роману «Анна Кареніна» є «думка сімейна». Зі спогадів дружини письменника відомо, що Толстой зауважував: «щоб твір був гарний, треба любити в ньому основну, провідну думку. Так, в «Анні Кареніній» я люблю «думку сімейну»)
• У критиці неодноразово виникало твердження, що Толстой написав не один, а два романи: про Анну і про Левіна. Проте Толстой застерігав від такого поверхневого трактування: «Будова тримається не на фабулі і не на стосунках героїв, а на внутрішньому зв’язку».
• Як би ви схарактеризували композицію роману? (Прогнозована відповідь. Особливість композиції полягає в тому, що в центрі роману - дві історії, які розвиваються паралельно: історія сімейного життя світської жінки Анни Кареніної і доля дворянина Костянтина Левіна).
• Як нам відомо, Толстой наділив свою героїню не лише привабливою зовнішністю, а й глибоким внутрішнім світом.
• Спочатку письменник хотів створити образ заміжньої жінки з вищих верств суспільства, яка загубила себе. Софія Андріївна згадувала: «Він казав, що його завдання зробити цю жінку жалюгідною, але не винною». Проте в процесі роботи над романом образ Анни поступово поглиблювався.
• Але чи знаєте ви, хто є прототипом героїні? (Прогнозована відповідь. Навесні 1873 року Лев Толстой почав роботу над новим великим романом про сучасність. Ця робота тривала 4 роки, а свій твір письменник назвав іменем головної героїні – Анни Кареніної. До речі прототипом зовнішності героїні стала донька Пушкіна, Марія Олександрівна Гартунг. 10 червня 1958 року правнучка Пушкіна, Софія Павлівна Воронцова писала в листі: «Я багато разів чула, від своєї мами, внучки Пушкіна, що Толстой зобразив дочку Пушкіна, Марію Гартунг в образі Анни Кареніної...»)

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.

ІV. Осмислення (Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу).

1. Пошук «цитатних» відповідей на питання.
   • Якою Анна постає перед нами вперше? Прочитайте опис зовнішності героїні. Зверніть увагу на портрет  Марії Гартунг, чи помітна схожість «портретного» прототипу з героїнею роману? Чому? .
   • Які зміни в Анні помітила на балу Кіті Щербацька? Що, на думку Кіті, означав той «тремтливий, спалахуючий блиск в очах...»? («Вона не сходилася з Анною від самого приїзду і тут раптом побачила її знову зовсім новою і несподіваною. Вона побачила в ній таку знайому їй саму рису збудження від успіху. Вона бачила, що Анна п’яна від вина збуджуваного нею захоплення. Вона знала це почуття й знала його ознаки і бачила їх на Анні - бачила тремтливий, спалахуючий блиск в очах і усмішку щастя і збудження, що мимоволі вигинає губи, і виразну грацію, певність і легкість рухів.»)
   • До якого висновку дійшла Кіті, спостерігаючи за розмовою Вронського і Анни? («Кіті здавалося, що всяке сказане ним слово вирішувало їхню долю і її долю...»)
   • Коли Анна повертаючись в Петербург, на одній зі станцій побачила Вронського, що вона сказала йому і чи те саме можна було прочитати на її обличчі? («Я  не знала, що ви їдете. Чого ви їдете? - сказала вона, опустивши руку, якою взялася була за стовпчик. І нестримна радість і пожвавлення сяяли в неї на обличчі.»)
   • Як відповідь Вронського вплинула на Анну? Що побачив він на її обличчі? («Весь жах заметілі здався їй ще прекраснішим тепер. Він сказав те саме, чого бажала її душа, але чого вона боялась розумом. Вона нічого не відповіла, і на обличчі в неї він бачив боротьбу.»)
   • Коли Вронський застав Анну одну, на терасі, про що думала жінка? («Вона казала правду. Хоч би коли, хоч би в яку хвилину спитали її, про що вона думала, вона без помилки могла відповісти: про одне, про своє щастя і про своє нещастя. Вона думала саме тепер, коли він застав її, ось про що: вона думала, чому для інших, для Бетсі, наприклад (вона знала її прихований від світу зв’язок з Тушкевичем), все це було легко, а для неї так тяжко? Сьогодні ця думка, з деяких міркувань, особливо мучила її...»)
   • Вронський, дізнавшись про вагітність Анни, пропонує їй залишити чоловіка, обміркувати своє становище і прийняти рішення. Як поводиться Анна? Що у її поведінці дивує Вронського? Що було причиною такої поведінки героїні? («Вронський...щоразу натрапляв на ту поверховість і легкість міркувань...справжня Анна, ховалася кудись у себе і виступала інша... Вронський не міг зрозуміти, як вона, зі своєю сильною, чесною натурою, могла зносити це становище обману й не бажати вийти з нього, але він здогадувався, що головною причиною цього було те слово син, якого вона не могла вимовити.»)
   • Чому дім Кареніних став без Анни пусткою? («Олексій Олександрович...через надмірну запопадливість не надбав собі друзів ні в гімназії, ні в університеті, ні на службі...»)
   • Однією з надзвичайно сильних сцен роману є зустріч Анни з сином. Яке враження справляє вона на вас? Якою перед вами постає Анна? («Під час розлуки з ним і при тому припливі любові, який вона почувала весь цей останній час, вона уявляла його чотирилітнім хлопчиком, яким вона найбільше любила його. Тепер він був навіть не таким, яким вона залишила його; він ще далі став від чотирилітнього, він виріс і схуд. Що це!  Яке худе в нього обличчя, яке коротке в нього волосся! Які довгі руки! Як змінився він з того часу, коли вона залишила його! Але це був він, з його формою голови, його губами, його м’якою шийкою і широкими плічками.»)
   • Чому Анна вирішила покінчити життя самогубством? («І смерть, як єдиний спосіб відновити в його серці любов до неї, покарати його й одержати перемогу в тій боротьбі, яку злий дух, що оселився в її серці, провадив з ним, ясно й виразно уявилася їй...»)
2. Бесіда з учнями. (Демонстрація слайдів).
   • Чому Анна вийшла заміж за Кареніна? Чи кохав він Анну?
   • Чим було наповнене життя Анни до зустрічі з Вронським?
   • Чим відрізнялася вона від світського середовища? Якою є душа героїні?
   • Чи щиро Анна покохала Олексія Вронського?
   • Коли і яким чином почуття Анни до Вронського стали зрозумілі всім?
   • Як ставилася Анна до сина, доньки? Чому?
   • Як би ви схарактеризували ставлення героїні до Кареніна? Чи змінювалося воно протягом роману?
   • Чому Кіті називає сім’ю Анни і Вронського «неправильною»? Як сприймає їх світ?
   • Чи була героїня щаслива з Вронським? Чому?
   • У чому головна причина її страждань?
   • Як вищий світ оцінив спільне життя Анни і Вронського? Чому?  (Суспільство не пробачило Анні, що в боротьбі між почуттям і обов’язком перемогло кохання до Вронського.)
   • Які причини самогубства героїні? Хто винен у її смерті? Якби Анна не кинулася під поїзд, чи розлюбив би її Вронський?
3. Проблемне запитання.
   • Чи можна вважати образ Анни Кареніної суперечливим? Чо му?

V. Рефлексія.

1. Написати сенкан до образу Анни Кареніної.
2. Вирішення проблемної ситуації.

Уявіть себе психологом. До вас за допомогою звернулась Анна (Вронський). Що б ви їм порадили?

VІ. Підсумок уроку.

• У чому полягає суперечливість образу Анни Кареніної?
• Як ви розумієте епіграф уроку?
• Яку роль, на ваш погляд, відіграє образ Анни Кареніної у світовій літературі? У чому його символіка?

Слово викладача.

• Образ Анни Кареніної надзвичайно глибокий. У ньому відображені страждання порядної, чесної людини, що посміла порушити правила «світського етикету». Обдарована, жива, вразлива, горда, Анна не вміє обманювати і не хоче лицемірити. Вона не хоче більше фальші і прагне справжнього життя. Анна стала дружиною людини, котра мала справу лише «з відображенням життя» (цей шлюб був влаштований її тіткою), але, зустрівши Вронського, вона хоче кохати відкрито, щиро, вірно. Проте у романі ми бачимо й іншу Анну, в почуттях якої «було щось жорстоке, чуже, бісівське». Толстой, як реаліст і тонкий психолог, пояснює трагічну приреченість кохання Анни і Вронського не лише зовнішніми причинами – згубним впливом суспільства, а й суто внутрішніми, що приховані в душах героїв.
• «...чому ж не погасити свічку, коли дивитися більше нема на що.., коли гидко дивитись на все це...»,- роздумує Анна, - «Туди! - казала вона собі, дивлячись у тінь вагона, - туди, на саму середину, і я покараю його і врятуюсь від усіх і від себе...»
• Змальовуючи образ Анни, Толстой постійно використовує внутрішній монолог як засіб зображення стану душі героїні. Причому цей монолог являє собою не стільки логічні думки, скільки почуття, відчуття, передчуття, тобто те, що «не підвладне свідомості, туманне і напівсформульоване», те, що заховане у підсвідомості.
• Таким чином, за допомогою внутрішнього монологу Толстой відображає «той хаос, що панує в душі Анни Кареніної. У цьому романі Лев Толстой змалював трагедію молодої жінки, яка хотіла досягти справжнього щастя і загинула під гнітом фальшивої і бездушної моралі світського суспільства».

VII. Домашнє завдання.

Виготовити рекламу роману «Анна Кареніна» Л.М.Толстого. Зробити ескіз обкладинки книжки «Анна Кареніна». Обгрунтувати своє бачення обкладинки.