Розробка уроку: Загальна характеристика модерністських явищ у художній прозі першої половини ХХ століття

Думанська Л.І.
викладач світової літератури

Ф.Кафка, Джеймс Джойс  і М.Пруст  як засновники («батьки») європейської модерністської прози.

Франц Кафка – австрійський письменник – модерніст. Життєвий і творчий шлях письменника. Своєрідність світобачення  та його художнє втілення в оповіданні «Перевтілення».

Мета : Визначити засади модерністського мистецтва, зміст  його художнього новаторства; ознайомити учнів  із засновниками «батьками» -  модерністської прози М.Прусом, Дж. Джойсом, Ф. Кафкою; особливу увагу звернути на  життєвий  і творчий  шлях Ф.Кафки, розкрити світоглядні позиції автора та коло порушених у творі проблем.

Хід уроку.

І. Оголошення теми  та завдань уроку.

Завдання учням.

Скласти короткий конспект  лекції викладача, виділивши основні  засади         модерністського мистецтва.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

1. У чому полягають особливості  доби  на зламі століть.
2. Принципи виникнення нових літературно – мистецьких течій.
3. Назвіть відомі вам модерністські течії.

ІІІ. Лекція викладача.

Змінювався світ і на зміну реалізму прийшло модерністське мистецтво.

• Що означає цей термін? («Сучасний, найновіший»).
• (Словникова робота)

Простота цього терміну не відбиває його дуже складної суті. Визначають такі  риси модернізму (проектуємо на екрані)

1. Особлива увага  до внутрішнього світу особистості;
2. Орієнтація на вічні закони буття та мистецтва;
3. Розуміння літератури як найвищого знання, що проникає в найінтимніші глибини душі особистості;
4. Схильність до містицизму (підсвідомого);
5. Пошук нових засобів мистецтва (символіка, міфотворчість);
6. Прагнення перетворити світ за законами краси і мистецтва.
7. Створення нової художньої реальності, експерименти (літературна гра)

Але як тільки ми звертаємось до будь-якого конкретного твору модерністського, перед нами  постають  нові загадки, які не можуть бути окресленими наведеним переліком запальних засад модернізму.

Модернізм розробив художній образ, виділивши в ньому специфічні якості, які й спричинили розмаїття  течій у рамках одного цілого.

Модерністи вважали, що хаос сучасного життя  сприяє загостренню почуття самотності людини, тому що ворожа дійсність лякає її своєю непереборністю. Модерн як стиль прагнув до прикрашування навколишнього середовища, видовищності і декоративності навіть у дрібницях. Модернізм називають «мистецтвом дрібничок». Однією з  причин цього  був конфлікт між високими ідеалами і буденністю життя людини. У формуванні модерністського світогляду ініціаторами нового  погляду на життя стали філософи та психологи.

Французький філософ Анрі Бергсон стверджував, що людина може осягнути  природу  явище завдяки інтуїції, а не розуму. Так, за його  вченням для розуміння особливостей художнього  тексту і пізнання має переважно використовуватись інтуїція, а не розум.

З.Фрейд показав, що не все в людині підкоряється національному, і відкрив таємні сфери  людської психіки.

Юнг вважав, що саме митці поділені колективною свідомістю.

На зламі ХІХ-ХХ ст.. мимоволі виникло запитання: чи література є чимось постійним, незмінним, чи вона розвивається як наука ? Безумовно письменник не менше сприяє просвітництву, ніж учений, але здійснює це  засобами естетичного впливу на людину.

Літературу проголошували то «дзеркалом життя», то «підручником життя», то голосом народу. Однак мистецтво модернізму навряд чи можна схарактеризувати за такими параметрами. Наші потомки навряд чи реально зможуть встановити, яким реально було ХХ ст., якщо  візьмуть за точку відліку й враження Пікассо та Матісса, Шагала та Кандінського, Малєвича й Брака .

Зустріч з фотографіями ХХ століття (фотографії, слайди). Порівняльний аналіз фотографії та творів модерністського мистецтва.

Класиками, засновниками модернізму вважають Джеймса Джойса, Марселя Пруста, Франца Кафку, Верджинію Вульф. Чому саме їх ? Можливо, що для них, як новаторів літератури, було важливим не те, що сказати, а як сказати. Їхні художні концепції наприкінці ХХ ст. перетворились в панівні тенденції розвитку культури. Ці художники  перенесли акцент з активної взаємодії  між літературою і життям у внутрішньо текстові площину. Тобто здійснився переворот впливів: тепер не дійсність впливала на літературу, а навпаки- література на життя. Підтвердження цьому виникнення таких літературних жанрів. Як драма – пересторога, антиутопія, театр абсурду, тощо. Своїм подальшим розвитком модернізм зобов»язаний таким письменникам, як Томас Манн, Герман Гессе, Михайло Булгаков, Андрій Платонов, Альбер Камю та багатьом іншим, чиї твори увійшли у скарбницю світової літератури. У їхній творчості модерністський спосіб зображення переважав у художніх текстах. При цьому суб´єктивно – авторські міфи ставали основою художнього змісту. Практицизм, гонитва за матеріальними благами, руйнація духовності, самотність у людському суспільстві – ось головна проблема літератури модернізму.

Так ми з вами перейшли до другої частини нашого уроку : Франц Кафка – австрійський письменник – модерніст. Життєвий і творчий шлях.

• Уважно прочитаймо епіграф до уроку. У кінці уроку скажемо, наскільки він доцільний.

• Вслухайтесь у музику, що звучить. Як вони співвідноситься із біографією письменника та його твором. (Дати відповідь вкінці уроку).

Слово викладача.

Австрійський  письменний Франц Кафка так говорив про себе :

«Я  - Каvka» (від чеського –kavka-gava), у вугляра є така… Це моїй родичці живеться краще, ніж мені. Щоправда, у неї підрізані крила. Зі мною цього робити не треба, оскільки мої крила відмерли. І тепер для мене не існують ану висота, ані далечінь…»

Є щось символічне, що на зламі ХХ та до ХХІ століть ми знайомимось з письменником, що жив на межі ХІХ – ХХ століть.

Учень1 (випереджувальне завдання). Життєвий та творчий шлях Франца Кафки. Народився Ф.Кафка у Празі 1883 року у єврейській буржуазній родині. Батько майбутнього письменника наполегливою працею зібрав невеликий капітал і став дрібним фабрикантом. У сім´ї це був деспотичний тиран, який своєю дріб´язковою прискіпливістю та жорстокістю робив життя для усіх мешканців його дому нестерпним, а передусім, для сина Франца. Батько придушив волю хлопця, позбавив його віри у свої сили і викликав до себе у майбутнього письменника  почуття страху, ненависті та відрази, від яких Кафка не міг позбутися протягом усього життя і які, безперечно, суттєво вплинули  на характер його творчості. На вимогу батька, він здобув юридичну освіту у Празькому університеті, проте, все своє життя пропрацював дрібним клерком у страховій компанії. Але йому вдалося відмовитись займатися справами батькової фірми і віддавати весь свій вільний час літературі, яку так ненавидів старший Кафка.

Учень 2. Двоїсте ставлення до власної творчості.

Друкуватись Ф.Кафка почав з 1998 року та за його життя було надруковано дуже мало: лише шоста частина з того, що було ним написано. Він свідомо писав свої твори «у стіл», тому що не любив друкуватись. Проте у 1915 році отримав найпрестижнішу літературну премію -  Фонтане. Та перед смертю Кафка заповів спалити усі свої рукописи. Однак, на щастя, друг письменника і сам письменник Макс Брод, не виконав волі небіжчика і надрукував усе, що було створено Кафкою.

Кафка не схожий ні на кого. Один з його німецьких біографів писав: «Як єврей, він не був своїм серед християн. Як індиферентний єврей – він не був своїм серед євреїв. Як людина, що розмовляє німецькою, він не був своїм серед чехів. Як єврей, що розмовляє німецькою, він не був своїм серед німців. Він ніби голий серед одягнених. Як службовець із страхування робітників, він не цілком належить до буржуазії. Як бюргерський син – не зовсім до робітників. Проте, на службі він не був увесь, адже відчував себе письменником. Але й письменником він не був, бо віддавав усі сили сім»ї. Водночас, він жив у своїй сім»ї більш чужим ніж будь-хто чужий». Чужий серед людей, чужий у сім»ї, самотній у товаристві, він також не був одруженим, відмовивши своїй нареченій двічі. Його постійно переслідували матеріальні негаразди, був виснажений безсонням, неврозами, хворобою серця та сухотами.

Слово викладача.

Це була особистість, безмежно заглиблена у себе. У 1913 році він записав у свій щоденник: «Який жахливий світ юрмиться у моїй голові. Але як мені звільнитись від нього і звільнити його, не розірвавши».

Увесь свій вік Кафка роздвоювався між своїм духовним життям, яке він вважав фантастичним, та життям реальним, ще страшнішим, оскільки воно суперечило людському єству. Світ для нього був розчахнутим на поетику сновидінь і брудну прозу життя.

Причина душевного надлому Кафки у невідповідності високих ідеалів особистості. Трагічному безсиллю, приреченості маленької людини у безжалісному, абсурдному світі.

Письменник говорив: « Перо лише сейсмографічний грифель серця».

Він був письменником – провидцем. Його слова : «Європа все більше і більше стає країною несамовитої обмеженості, по справжньому людство зрозуміло тільки у роки Другої  світової війни і особливо після неї. І саме тоді до Кафки прийшла світова слава, адже у своїх творах він намалював картини, що їх і сьогодні, на початку третього тисячоліття можна вважати такими, що пішли у небуття. Це й передбачені ним газові камери, так майстерно зображені у новелі «У виправній колонії», ніби він бачив їх на власні очі. Це і бюрократизм, корумпованість влади, судочинства, які викривав Кафка у своєму незакінченому романі «Процес», а також у романі «Замок» - чи мав Бертольд Брехт рацію? ( звертається увага на епіграф).

Прозу Кафки визначають як філософську. Так як вона торкається проблем буття, існування людини в абсурдному світі, її безсилля перед несправедливими антигуманними законами, які сприяють відчуженню людини від усього світу й інших людей.

Варто згадати, що улюбленим письменником Кафки був російський письменник Федір Достоєвський. Однак, якщо Достоєвський бачив вихід з глухого кута у релігії, то Кафка взагалі не бачив ніякого виходу. Для нього майбутнє людства – трагедія.

Не можна не згадати про його приналежність до системи модернізму, а точніше – до однієї із його течій експресіонізму. Через захворювання на сухоти письменник помер 3 червня 1924 року у містечку Кірлінг поблизу Відня.

•  Ми прослухали біографію письменника. Чи співзвучна музика нашої розповіді? (аргументуйте).

ІV. Спробуймо зрозуміти «кафкіанський світ», доторкнемось до його дивацтв, які починаються уже з назви твору  - «Перевтілення».

• Бесіда

• Що означає слово «перевтілення» ? (метаморфози, перетворення) ?
• Що вам відомо про метаморфози у мистецтві ? (Овідій «Метаморфози» - двісті п´ятдесят сюжетів перевтілення богів, героїв, царів, людей, комах; Гоголь, Достоєвський, Булгаков; казки – «Царівна жаба», «Принц – лелека»).

Однак, нікому не спадало на думку надати цьому прийому абсурдності, не мотивувавши перетворення.

• Чим за жанром є «Перевтілення» Кафки ?
• Пригадайте сюжетну основу новели.
• Чи смерть не є захистом від самотності ?
• Поясніть авторську позицію в новелі?
• Чому зміст новели набирає загальнолюдського сенсу?
• Твір складається з трьох частин. Як би ви їх назвали ?

(І частина. Жахлива метаморфоза.

ІІ частина. Нове існування.

ІІІ частина. Зникнення Грегора).

На думку Кафки, людина людині, як правило, ворог, чи, принаймні, не друг, ось тільки ці почуття інколи проявляються , а інколи приховуються.

(Пригадати останню сцену новели : родина Грегора щаслива, бо нарешті позбулася «його» і весело прямує сонячними вулицями).

• Скажіть, який зв´язок між музикою, ілюстраціями і темою сьогоднішнього уроку ?

Спробуймо підсумувати почуте і побачене і зробити відповідний висновок.

Найперше : Кафка не відкрив Америки, вдаючись до прийому перевтілення.

Друге : Якщо у літературі та живописі перетворення діються через гріховну природу людини (Ф.Гойя, І.Босх) чи у художників – експресіоністів (Е.Мунк) трагічні форми жаху та відчаю зумовлені  винятково земними причинами, то у  Ф.Кафки перетворення абсурдне, нічим не вмотивоване.

Напевно автор відчував, що життя позбавлене сенсу і сповнене абсурду, а тому  людина – це відразлива, страхітлива  комаха, принаймні в очах оточення.

Отож, можна стверджувати, що «кафкіанський» погляд на людину і світ – не означення, вигадане літературознавцями, а незаперечний факт :Кафка з жахом сприймав усе, що стосувалось людини, адже абсурдне життя не існує саме собою, а твориться людьми з тим, аби перетворювати їх на комах. І наше право погоджуватись з ним чи ні.

Світ з точки зору модернізму, - хаос, катастрофа, а людина в ньому безпритульна, беззахисна комаха.

Все в новелі тлумачиться в переносному значенні, а сам твір – метафора.

Домашнє завдання :

Відповісти на запитання :

- А ким ви себе уявляєте у цьому шаленому, сповненому радості, надій і тривог житті?

Література

Затонський Д.В. Франц Кафка, яким він був у дійсності. //Всесвіт.-1963.-№12

Затонский В.Д. Франц Кафка и проблемы модернизма.-М.,1972