Літературно-музична композиція

Символи України
Родові символи

Розробила: викладач математики Вилущак Л.В.

Судячи по оформленню класної кімнати, ви, напевно, здогадались що мова йтиме про символи України. Сьогоднішнє позакласне заняття ми проведемо у формі усного журналу, з якого глибше дізнаємось про різновиди символіки, її історію.
В попередніх класах ми більше уваги приділяли лише одному різновиду символіки – державної.
Науковці, етнографи визначили кілька видів української символіки Ми зупинимось переважно на тих, х якими зустрічаємось у повсякденному житті. Кожна сторінка журналу – це назва групи української символіки.
Перша група – родова. Вона включає прізвища, імена, по батькові людей, прізвиська, родинні знаки – талісмани. А чи задумувались ви над тим, звідки приходять ваші прізвища, імена. Тому вдома попробуйте ( при допомозі батьків ) дослідити походження ваших прізвищ, імен на основі того, що запам*ятаєте з сьогоднішнього заняття.
Багато прізвищ утворилося від імен – Василь – Василів, Романів, Романко, Іван і т.д.
Від заняття людей – Коваль, Кушнір, Ткач, Мельник.
Від назв рослин і тварин – Вербовий, Дубовий, Березюк, Когут, Качур, Гусак, Шпак.
Від різноманітних дій: сидіти – Сиділо, стояти – Стойко.
Від прикметників – Гладкий, Чорний, Білий та ін..
Багато імен на Україні має скандинавське походження. Як ви думаєте, чому? Згадайте  з історії України.
Імена дають батьки дітям згідно церковним календарям на честь святих.
Прізвиська походять від вад людини, його пристрастей.
Характерно, що українські прізвища закінчуються на літеру О. Озаренко, Скляренко, Симоненко, Гордієнко. Сюди можна віднести людину із всесвітньо відомим прізвищем, національний поет України – Шевченко.
Пам*ятаємо Шевченкову весну, як весну націй. Поет дав розіп*яти себе за народ і Україну, як Христос. Він карався, мучився, але не каявся, хоч знав, що може воскреснути тільки його дух, а дух воскресить Україну.
І хоч тяжко, але справджуються слова пророка про спасення України.
Вічна Шевченкова весна прийшла на землю, яку сходив Тарас малим босими ногами, засівав її словом, а слово це було про матір і Україну.

 

Музичні символи
Пісня моя Українська,
Повна і смутку і жалю,
Ще із козацького війська
Линеш у душу мою.

Пісня, найкраща у світі,
Співана в полі, в бою,
Сповнена спогадом літнім
І словником в гаю.

Ніжна і лагідна, щира,
Мужня, весела, сумна
Пісне, розрадонька мила,
Квітне від тебе душа.

Десь бандурист заспіває,
Скотиться в когось сльоза,
Пісню лиш той відчуває -
В кого на серці струна.

У надвечір*я погідне
Злинуть дівчат голоси,-
Пісня на вулицю вийде
І полетить у світи.

Шевченко зростили пісня і дума народу. Тому наступна сторінка – музичні символи. Іменем номадного співця – кобзаря назвав поет заповітну книжку народу «Кобзар».
Кобзарське мистецтво тісно пов*язані з історією рідного краю і своїм корінням сягає в давні минулі часи. Кобзарі, бандуристи завжди були духовними наставниками народу, виразниками його волелюбних прагнень.
Кобза удосконалювалась, набула щирого поширення в XV ст. стала на Україні справжнім народним інструментом. Наприкінці XVI на початку XVII ст. кобзу стали називати бандурою. Її використовували у вищих верствах суспільства. На ній грали селяни і козаки.
З ліквідацією Запорізької Січі бандура вийшла з ужитку вищих верств і поступово стала інструментом тільки мандрівників співців – кобзарів.
Найвидатнішим кобзарем був Остап Вересай, який у 4 роки втратив зір, а у 15 років пішов у науку до кобзарів. Виконував думи історичні, побутові, жартівливі і сатиричні пісні.
Наприкінці XIX ст. після смерті О. Вересая, здавалося настав період занепаду кобзарства. Та кобзарське мистецтво, незважаючи на утиски, переслідування, репресії, голод вижило і збереглося до наших днів.
А українська пісня завжди була душею народу. Її милозвучність, ніжність, душевність захоплюють серця небайдужих людей.

 

 

Рослинні символи
Наступна сторінка журналу – рослинні  символи. Символами України є калина, верба, тополя, соняшник та інші рослини.
В народі говорять : «Без верби і калини – нема України». Калина – символ рідної землі, отчого краю, батьківської хати. Існує гарний звичай : біля щойно зведених осель садити калину. Нажаль про це забувають.
Калина – символ мужності, нескореності українського народу. Насіння калини схоже на серце. В народі існують легенди із краплин пролитої крові патріотів проросли кущі калини.
Народ втілив в калині образ вродливої дівчини – українки.
«Розцвіла, як калина», «пишна, як калина», «дівчина, як у лузі калина», «убралася у біле плаття, як калина у білий цвіт».
Не даремно Шевченко у «Кобзарі» слово калина згадує 385 разів. А скільки пісень складено про калину. Одну з них послухайте.
Пісня «Кущ калини»
Сестрою калини є верба. В народі кажуть : «Де росте верба – житиме ріка». Верба тримає вологу, тому вона є символом життя.
Найкращим весняним подарунком є вербові котики. Ці пухнасті котики випромінюють тепло і ласку, сповіщають про прихід весни. На нашій планеті росте 500 видів верб, на Україні – 30.
Про вербу як і калину складено багато пісень, прислів*їв, приказок. Серед них «Будь високий як верба, а багатим, як земля» і навпаки Хто розпускає небилиці про нього говорять «У нього на вербі груші ростуть», а той хто зіпсує справу «Куди не повернеться, то в нього золоте верб*я росте».
Здавна верби були добрими. І що цінного – найпершими водоносами. Вони перші починають цвісти, і бджоли першим ви літом збирають солодкий пилок.

Речові символи

А тепер перегортаємо наступну сторінку. Речові символи. Їх ще називають традиційними. Тому що ні одне свято не обходиться без них. До них відносяться рушники, хустки, національний одяг, посуд. За давнім українським звичаєм з хлібом і сіллю на вишитому рушникові зустрічають гостей. В давнину рушники чіпляли над вікном, дверима, покуті, щоб злі духи не проникали в оселю. На Україні немає такої домівки, в якій би не було вишитих рушників. Зараз найбільш поширено – над образами. Вони вишиваються як рослинним так і геометричним орнаментом.
Рушник вишиваний дають у далеку дорогу, як символ рідної домівки, на нього стають, як символ доброї долі коли молоді одружуються, з ним хрестять дітей. Хвала тим рукам, які зуміли витворити такі взори рідної землі.
Вірш «Рушники»
Пісня «Про рушник»

Рушники України,
Скільки вас і які?
Рушничок для дитини
Рушники на всі дні
Рушники ті весільні,
Рушники лиш для свят,
Рушники для неділі,
Рушнички для малят

І над образом в хаті
Рушничок той висить,
І в палатах багатих,
Хто їх всіх полічить?

Рушники всі в узорах,
І рушник на щодень.
Різнобарвні в кольорах
Ще й рядочки з пісень.

Рушники України –
Для обличчя і рук,
З ними діти хрестили
Брали в світ в дні розлуки.

Скільки ви українки
Із квіток і рослин
Змайстрували в зазимки
Рушників для родин?

На весь світ розіслали
Рідні взори землі.
Рушники – не для слави,
Рушники – вчителі.

Державний символ
Вадим Крищенко
Прапор України.

Вже скільки закривавлених століть
Тебе, Вкраїно, імені лишали…
Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить:
Внесіте прапор вільної Держави!

Степів таврійських і карпатських гір
З*єднався колір синій і жовтавий.
Гей, недругам усім наперекір –
Внесіте прапор вільної Держави!

Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,
Його полотна в попелі лежали…
Але він знов, як день новий, розцвів.
Внесіте прапор вільної Держави!

Повіримо в те, що в нас вже не збороть,
І долучаймось до добра і слави.
Хай будуть з нами Правда і Господь –
Внесіте прапор вільної Держави!

Прапор

Здавна різні народи використовували під час воєнних змагань певні символи, що мали вказувати місце збору воїнів. Найчастіше це був шматок тканини, прикріплений до списа.
Українське синьо-жовте сполучення – одне з найстаріших сучасних національних прапорів. Походить воно від герба Галицько-Волинського князівства – золотого лева в синьому полі, який з*явився в другій половині ХІІІ ст. і використовувався у ХІІІ-ХVI ст. У XVII ст. використовували різні кольори прапорів (Б. Хмельницький). У ХХ ст. під блакитно-жовтими прапорами сини України билися з німецькими, польськими і російсько-більшовицькими окупантами.
Жовто-блакитна барва була усвідомлена як національна українська. Його затвердила Центральна Рада, ЗУНР.
Перший жовто-блакитний прапор за радянського періоду було піднято у Львові в 1989 р.
28 січня 1992 р. жовто-блакитний прапор став державним.
Це є типовим для українського пейзажу : Синій – чистого неба – символ миру, жовтий – стигла пшениця (символ достатку).

Гімн

Дослівно слово «гімн» означає - похвальна пісня. Але в різні часи цим словом визначали різні поняття. Так в Стародавній Греції – урочиста пісня. Сьогодні ми трактуємо національний гімн так : урочиста патріотична пісня, що стала символом єдності народу.
У нашого народу було чимало патріотичних пісень, що на якийсь час виконувала роль. Ще у сиву давнину у ХІІ ст. автор «Слова» закликав битись за «землю Руську», за рани Ігореві, хороброго Святославовича.
І з появою козацтва барвистим розмаєм рідної мови, щирим завзяттям, гарячою любов*ю до рідної землі лунали козацькі пісні. Вони звучали як присяга перед Богом і Землею, перед честю і совістю своєю. Козацькою присягою була пісня «Нумо, хлопці, до зброї». До патріотичних пісень можна віднести «Пісня про Байду», «Ой на горі, там женці жнуть», «Засвіт встали козаченьки».
На протязі багатьох століть українські землі були розчленовані між багатьма державами. Тому потрібна була пісня, яка б об*єднала всіх українців навколо ідеї – побудови соборної незалежної України. Ця роль випала на долю пісні Михайла Вербицького на вірші Чубинського. Цікаво, що слова пісні «Ще не вмерла Україна» було написано на мотив сербської пісні. У 1862 р.  пісня прозвучала на музику Миколи Лисенка. У 1863 р. слова пісні Чубинського попали на Львівщину до священика М. Вербицького. Вперше виконав Вербицький твір-соло у 1863 р. у Перемишлі, 1864 рік у Львові. У 1918 році пісня Вербицького на слова Чубинського стала національним гімном Української народної республіки. І лише після проголошення незалежності України він набув урядового визнання.
Гімн перед усім світом стверджує : Україна є, і не вмерла на слава її, ні воля.

Ти чув, як велично співа
Свій гімн Вкраїна дорога,
Бо гімн – найпершу пісню в нас
Співає кожен, славить час.

Нехай вона ще у руїнах,
Та буде жити Україна
Гордися нею і співай,
Найкращу пісню про свій край.