Вечір – присвята Юрію Дрогобичу «Дрогобицький звіздар».

Ращук О.Г.
викладач фізики

Хоч і далекі від очей
простори неба, та не
такі вони віддалені від
роздуму людського……
Юрій Дрогобич

Методичні поради
Вечір – присвяту доцільно проводити у формі інсценівки, у якій беруть участь : два ведучих,п»ять читачів. На сцені розмістити портрет Юрія Дрогобича, стенд з історичними матеріалами.

Сценарій вечора – присвяти.

Мета : Ознайомити учнів з одним із видатних українців у  світовій науці – Юрієм Котермаком (Дрогобичем), ученим – енциклопедистом, філософом, астрономом, медиком XV століття, ректором Болонського  університету (Італія), автором першої друкованої книги, виданої українцем за кордоном.
Перший ведучий:
У родині вбогого дрогобицького ремісника Михайла Котермака сьогодні свято – хрестини. Хлопчика, що народився кілька днів тому нарекли Юрком. На Юрія припадало храмове свято Завіжнянської парафії , тому Юрки були тут майже в кожній родині.
Другий ведучий:
Виростали з них роботящі й тямущі люди – хлібороби, солевари, ковалі й бондарі, челядники й майстри різних ремесел. Та ніхто з гостей не міг навіть уявити, який шлях обере собі цей Юрко, котрий зараз плакав у колисці. Хіба могли вони подумати, що Михайлів син стане доктором медицини і філософії, та ще й ректором університету на далекій чужині.
Перший читець:
В Дрогобичі, у трудовій родині,
Родився він. Забаглося хлопчині
В Європу по знання піти звідсіль.
Юрко колись про чарівні світи
Чував від італійців – солеварів
І відтоді вже світ пізнати марив
Навстріч незнаній долі ладен йти.
Перший ведучий:
То були тяжкі часи для України. Пошматована, покраяна лежала земля українська. Галицько – Волинське  князівство, знекровлене у власній боротьбі з татаро – монголами, захопила Польща, в Закарпатті хазяйнувало Угорське королівство, Буковина належала  молдавському господареві, а в Криму отаборилася хижа татарська орда.
Другий ведучий:
Найбільшу ж частину України захопило Велике князівство Литовське. Спершу в його складі були удільні князівства, що зберігали рештки давньої самостійності, хоч і мусили визнавати владу  віленських великих князів. Але поступово ці князівства були одно за одним ліквідовані, і їхні землі стали звичайними провінціями Литовської держави.
Перший ведучий :
Дружина Михайла Котермака, змучена тяжкою щоденною працею, померла, коли Юрко був ще малим. Хлопець ріс з батьком і старшою сестрою. Як і інші сусідські хлопчаки, він ходив учитись  грамоти до дяка церкви  Юра.
Малий Котермак швидко навчився не тільки читати псалтир та часословець, але й писати, а  цього досягали далеко не всі діти.
Старенький монах Євтимій, що доживав віку при церкві Юра, давав допитливому хлопцеві читати житія києво – печерських угодників.
Другий ведучий:
Юрко Котермак спостерігав за життям у рідномі місті Дрогобичі. Бачив купців, що прибували сюди за товарами, особливо жваво йшла торгівля сіллю, адже в Дрогобичі невпинно із двох соляних криниць видобували ропу. Малого Юрка кликали часто за перекладача, бо знав трохи латину, а згодом навчився й італійської.
Перший ведучий :
Від  італійців, які  працювали на жупах, Юрко дізнався  багато цікавого про їхню батьківщину. Вони вихваляли  багатства Венеціанської, Генуезької, Флорентійської республік, нарікали на зажерливість римських пап, які загарбали чималий шмат Італії. Пан Нікколо, найбільш учений з італійців, розповів  Юркові про знаменитий Болонський університет, звідкіля вийшло чимало юристів, лікарів, філософів.
Другий ведучий :
Юрко слухав уважно про все це, і в його голові зароджувалася думка і самому помандрувати в далекий світ – до Флоренції, Венеції та Болоньї.
Перший ведучий:
Початкову освіту Юрій здобув, мабуть, у Львові, а для продовження навчання він поїхав до Кракова, що був не лише столицею Польщі, а й відіграв роль великого культурного центру загальнослов’янського значення. У  1468 році дрогобиччанин записався  до Краківського університету на студії, а року 1470 – го  отримав ступінь бакалавра мистецтв.
Другий ведучий :
У Кракові Котермак відвідував лекції з астрономії, математики, теорії планет. Згодом склав іспит на ступінь магістра і з  купецькою валкою вирушив до Болоньї – щоб завершити навчання.
Другий читець:
У Кракові, старослов’янськім місті
Вивчає він науки кілька літ…
І, лиш звання домігшися магістра,
Він мріє про  новий і вищий зліт.
В Італію верста Дрогобич путь.
Й сідає знов за парту у Болоньї.
Третій читець :
У наукових надрах і латині
Проводив сивий вчений довгі дні.
Думками ж був у рідній Україні.
Про неї снив у дальній чужині.

Тевтонці, турки, навісні татари,
Степами сунуть, налітають з гір.
Терзають рідну землю яничари,
Людей катують і беруть в ясир.

І стогне простий люд в біді – стражданні.
Галичина палахкотить повстанням,
За правду битись йдуть її сини.
Ти – син народу, ти завжди із ними
І мріями, і думами своїми.

Четвертий читець :
(Юрій Дрогобич)
А небо над Болоньєю, мов казка.
Предивна казка раннього дитинства
Незрушна вись і заніміла даль…
Та вись – немов з блакитного фарфору
Сотворена. Ні хмарки, ані тіні.
Гаряче, щедре сонце устає !
Дивлюся я на схід… Десь там, де сонце, -
Моя вітчизна – Україна, Русь…
Там зеленню  дзвенять  мої Карпати,
Ялицями, смереками дзвенять.

І мовою коханою, й піснями
Печальними. І древній город там  -
Дрогобич. Там колись я народився
І назву міста рідного узяв
За прізвище  собі : Дрогобич де Руссія !
Так звуть тепер мене у Римі та Болоньї.
Перший ведучий:
Тут у Болоньї, Юрій став доктором мистецтв і доктором медицини, і протягом кількох років читав лекції з астрономії та астрології. У ті часи астролог дорівнював астроному, не існувало між цими науками границі. А Котермак добре розумівся і на зорях.
Другий ведучий:
Року 1481 – го було обрано Юрія із Дрогобича ректором університету «медиків і артистів» у Болоньї. Хоч на цю посаду обирали лише на один рік, та була вона найважливішою, оскільки ректор як «голова» університету не лише мав пильнувати за дотриманням університетських статутів, контролювати працю професорів, розподіляти лекції та організовувати диспути, а й був суддею у кримінальних і цивільних справах для всіх осіб, залежних від університету: студентів, викладачів, переписувачів книг.
Четвертий читець:
(Юрій Дрогобич)
Більшість тепер виставляє напоказ свої праці, Святотче,
Дбаючи щонайменше про честолюбство та зиск.
Я ж  мої книги у світ випускаю з єдиним бажанням :
Хай буде від них користь роду людському в житті.
Ні, не даремні вони й не для  реготу писані мною;
Все у підмісячнім світі живе за законами неба.
Обшири неба для наших очей незбагненно великі,
Розумом легко, проте можем їх осягнути.
Перший ведучий:
Слід зазначити, що поряд із викладацькою та просвітницькою діяльністю Юрій Дрогобич писав наукові праці. Як зазначають історики, у Болонському університеті лектори з астрономії чи астрології повинні бути  щоразу складати прогностики й календарі  - альманахи про рух планет.
Другий ведучий :
«Юдіціум прогностікон» («Прогностична оцінка…») містила цінні для тогочасного читача відомості з астрономії, географії, медицини. Тут, зокрема, передбачено з точністю до хвилини, час двох затемнень Місяця, зроблено спробу визначити географічну довготу багатьох європейських міст, у тому числі Москви, Вільнюса, Львова, Дрогобича. Це – одна з перших згадок про ці міста у друкованій літературі.
Другий ведучий :
Тогочасні вчені  високо  цінували праці дрогобиччанина. Усі його твори написані латиною.
У Баварській державній бібліотеці зберігся рукопис астрономічної праці Дрогобича. Інші рукописи виявлено у фондах Національної бібліотеки  у Парижі. Його трактат 1490 року «Про наслідки затемнень»  відомі і в Україні:  у рукописах кінця ХVІ століття вдалося виявити фрагменти цієї праці.
Перший ведучий :
Та найвидатнішою працею  Юрія Дрогобича, доктора філософії та медицини, магістра Болонського університету є трактат «Прогностична оцінка поточного 1483 року» - перша друкована книга, написана автором з України. Вона стояла на одному рівні з іншими  західноєвропейськими виданнями того часу.
П’ятий читець:
А в нього – радість !
Він у руці  тримає,
Привезену учора з Риму книгу…
«Юдіціум прогностікон…» («Оцінка прогностична»).
Це він її створив і видав, щоб узнали всі
Закони чисел, що керують світом,
Планетами, зірками та сонцями.
Закони речовин, що наповняють
Дерева, трави, квіти і плоди.
Закони ліній, що ідуть крізь простір…
У книзі мудрій цій…
Четвертий читець :
(Юрій Дрогобич ) – тримає у руках книгу.
Великих міст Землі координати
Вказав я : ось де Київ древній,
А ось  - Москва, а тут ось мій Дрогобич,
І Львів державний, і учений Краків.
І велемудра осяйна Болонья…
Далеко від очей простори неба,
Землі простори – дивні та широкі,
Та всі вони у знаках та у числах
У книзі цій…
Перший ведучий :
Безвихідь, туга за рідними краями змусила Юрія Дрогобича в 1487 році повернутися  до Краківського університету  - найближчої до його батьківщини вищої школи, де професор астрономії та медицини залишився викладати.
Другий ведучий :
Був вченістю ситий,
Був титулом ситий.
Чотири стіни –
Ні з ким душу ділити.
Вітчизною віє…
Так боляче в грудях…
Про біль той нестерпний
Не відають люди.
Вже ліпше безхліб’я.
Безвихідь і скрута,
Ніж та ностальгія,
Що мучить так люто.
Безмовна кімната,
Чужинна Болонья…
Стікає по віях
Самотність солона…
Перший ведучий :
Думки видатного вченого щораз частіше вели його на батьківщину. Він гордився, що в Україні на вільних землях започаткувався козацький рух, захоплювався вірними, хоробрими охоронцями рідної Землі.
Він і сам хотів померти за батьківщину… Жити для батьківщини, для людей, для науки. Так, задля цього варто жити,  варто долати  злигодні й невдачі.
Другий ведучий :
Тільки все частіше приходили сумніви: чи не завинив він перед батьківщиною, працюючи майже весь вік на чужині ? Чи зрозуміють земляки, що так  склались життєві обставини, чи знають вони, що Юрій, де б не був, завжди думав про них, завжди прагнув  бути корисним рідному краєві!  І хоч Сили вже покидади тіло, він намагався працювати й лише в праці знаходив розраду.
4 лютого 1494 року перестало битися серце вченого, випало перо з його працьовитих рук. Того дня магістр Бернард з Кракова записав на сторінці однієї з книг своєї бібліотеки : «Георгіус Дрогобич помер тут у третій день тижня (вівторок) близько 23-ї години».
Перший читець :
Нехай його могилу стерла нива.
Нехай рівняє час лани життя  -
З імли віків нам світить постать сива
І гострий зір, що лине в майбуття.
Це він, поет, учений, наш земляк,
Що по Європі сівачем проходив
І сіяв зерна дружби між народів.
Георг Дрогобич – Юрій Котермак.
Прийми ж, моя Вітчизно – Україно,
Прийми свого із дальніх мандрів сина !