Впровадження інтерактивних технологій в процесі викладання фізики

Ращук О.Г.
викладач фізики

ВСТУП

В Українській незалежній державі проходить реформування школи, долаються стереотипи і консерватизм педагогічного мислення. Навчальні заклади одержали право вибору існуючих варіантів навчання і конструювання нових. Пробудилася ініціатива вчителя, розкріпачується педагогічна свідомість. У формуванні інтелектуального потенціалу України все помітніше місце займають школи нового типу - гімназії, ліцеї, авторські. Багато з них стали справжніми експериментальними майданчиками, апробації нового змісту освіти педагогічних технологій. Провідний напрямок їх діяльності - пошук, навчання і виховання здібних, обдарованих дітей, які здатні самостійно діяти і приймати рішення у динамічних, нестандартних ситуаціях.
Все це вимагає глибокого наукового осмислення філософії змісту шкіл нового типу, специфіки навчально-виховного процесу в ім'я формування творчої особистості. Суспільна потреба у школах нового типу вимагає особливої уваги до інноваційних процесів і велику роль у цьому відіграє педагогічна наука.

Нове в педагогіці - це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які ще не використовувалися, а й той комплекс елементів, або окремі елементи педагогічного процесу, які несуть у собі прогресивні засади, дають змогу ефективно вирішувати завдання розвитку і саморозвитку особистості. Особливої ваги набувають активне використання і розвиток багатого фонду напрацьованих наукою і практикою ідей, технологій, педагогічних систем, а також організація випереджаючих пошукових експериментів. Складність і неоднозначність в оцінках інноваційних, процесів, які виникають у розвитку альтернативного навчання - все це прекрасно розуміють педагоги, які знаходяться у постійному пошуку, творять нове, прогресивне, удосконалюють нашу педагогіку.

При опрацюванні даної теми найбільше зверталася до робіт Г. Ващенка, особливо до підручника для педагогів "Загальні методи навчання", праці В. Сухомлинського "Розумове виховання та освіта  підлітка", до посібника за редакцією О. Пометун, Л. Пироженко "Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання", особливо опрацювала методичні матеріали. "Інтерактивний урок фізики" за редакцією Шаромової В. Р., Янушсвич О.    
Про конкретне використання деяких інтерактивних методик на уроках фізики йтиметься у цій роботі.

Основними завданнями сучасної освіти, що викладені у Національній доктрині розвитку освіти України, є реалізація ідей гуманістичної парадигми, мета якої не сформувати і навіть не виховати, а знайти, підтримати, розвинути людину в людині, закласти в неї механізм самореалізації.
Отже, треба виховувати дитину, яка вміє самостійно вчитись, а потім самостійно та творчо працювати і жити. У школі учень повинен навчитися, в першу чергу, самостійно формулювати мсту та шляхи її досягнення. А цього досягти значно важче, ніж навчити читати, писати та рахувати.
Тому професійні вміння вчителя повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та умінь школярів, а па діагностику їх діяльності й розвитку. Це значно складніше, ніж традиційна освіта.

Говорячи про ці освітні технології, говоримо про інтерактивне навчання. Часто цей термін використовується досить вільно, хоча він є специфічним. Багато освітян стверджують, що навчання саме по собі є активним, а школярі активні навіть під час слухання розповіді, лекції. Проте вони повинні робити набагато більше, ніж просто слухати: читати, писати, обговорювати, брати участь в обговоренні проблем, спостерігати, бути в змозі застосовувати нові знання на практиці, у старших класах залучатися до операцій мислення вищого рівня - аналізу, синтезу, оцінювання, що можливо тільки за умови застосування активних методів навчання.

Інтерактивне навчання - одна із стратегій, що базується на взаємодії та заснована на спілкуванні. Практики-педагоги стверджують, що найбільш ефективним є інтерактивне навчання, в основі якого лежать принципи особистістю - орієнтованого навчання, безпосередньої участі кожного учасника уроку як шукача шляхів і засобів розв'язання проблем.

Деякі вчителі вбачають певні перешкоди на шляху застосування на уроках фізики інтерактивних методик. Серед них освітні традиції, почуття дискомфорту, які спричиняють будь-які зміни, брак мотивації до змін моделей та інформації стосовно ефективного навчання.
Одним із найбільших бар’єрів у використанні інтерактивних методик є ризик, що учні не братимуть активної участі у навчальному процесі, не будуть застосовувати розумові операції; ризик, що вчитель втратить контроль над ситуацією або буде розкритикований колегами чи батьками учнів. Проте слід спробувати й отримані результати значно перевищать усі ризики.

До цього слід додати, що освітня реформа тільки тоді матиме успіх, коли кожен учитель стане реформатором щоденного навчального досвіду.    
Перший крок на шляху до цього - обрати ті навчальні стратегії інтерактивного навчання, які здійснити неважко.

Основною формою організації навчальної діяльності практично у всіх країнах світу є класно-урочна система. Будучи прогресивною протягом чотирьох століть поспіль, сьогодні вона перестала задовольняти потреби суспільства в освіті і потребує вдосконалення. Причиною цього стало як закономірне і неминуче зростання обсягу загальноосвітніх знань, що підлягають обов'язковому засвоєнню, так і зміна вимог суспільства до освіти. Критика класно-урочної системи найчастіше пов'язана з пасивністю учнів на уроках та відсутністю інтересу до навчання, перевантаженням дітей домашніми завданнями й уроками, з тим, що навчальні заняття шкідливо впливають на здоров'я школярів.

Процес реформування освіти в Україні, який мав би усунути вади шкільної практики, насправді часто зводиться до спроб введення нового змісту в рамки нової системи. Адже проблеми радянської системи освіти, що була орієнтована значною мірою на інформативні цілі, автоматично переносяться на сучасний розвиток школи. Вносяться зміни в навчальні плани та програми, збільшується число років навчання у початкових класах тощо, проте ці заходи істотно не впливають на якість навчання. Як і раніше, в центрі цих перетворень залишається питання "що вивчати".

Такий підхід уже вичерпаний самою практикою розвитку освіти. Адже обсяг знань не може зростати до безкінечності. Все гострішою стає проблема вдосконалення форм  організації процесу навчання, знаходження відповіді на запитання "як навчати, як створити умови для розвитку та самореалізації особистості в процесі навчання". Як, залишаючись в рамках класно-урочної системи, підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку учнів, забезпечити оволодіння ними . навичками розвитку особистості. Значною мірою цього можна досягти, використовуючи сучасні інноваційні технології, зокрема технології інтерактивного навчання, перетворюючи, таким чином, традиційний урок в інтерактивний.

Слово "інтерактив" англійського походження ( від "interakt", у якому "inter" означає "взаємний", a "akt" -"діяти"). Суть інтерактивного навчання в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів .
Це співнавчання, взаємонавчанпя, де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншим, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.
Такі підходи до навчання не є повністю новими для української школи. Частково вони використовувалися ще в перші десятиріччя минулого століття і були поширені в педагогіці та практиці української школи в 20-ті роки - роки масштабного реформування шкільної освіти. Застосовувані в той час бригадно-лабораторний та проектний методи, робота в парах змінного складу, виробничі та трудові екскурсії й практики були передовим словом не лише в радянській, а й у світовій педагогіці. Застосування цих методів та форм навчання в окремих школах давало разючі результати.

Для прикладу можна розглянути досвід організованої Л.Рівіним у 1918 році в м.Корін (між Києвом та Житомиром) школи, в якій учні різного віку, навчаючись у парах змінного складу, проходили за один рік програму трьох-чотирьох років навчання. В школі навчалось одночасно 40 дітей віком від 11 до 16 років. Уроків як таких у школі не було. За гарної погоди діти навчались у саду, на свіжому повітрі. Під час занять вони рухались, розмовляли один з одним. В основу методики Рівіна була покладена ідея "навчаючи інших, навчайся сам".

Подальшу роботу елементів інтерактивного навчання можна знайти у працях В.Сухомлипського, творчості вчителів-новаторів 70-80-х рр. (Ш.Амонашвілі, В.Шаталова, С. Ільїна, С. Лисенкової та інших), теорії розвиваючого навчання. Однак у радянські часи, в умовах нав'язування комбінованого уроку, творчість окремих педагогів була скоріше винятком, ніж правилом.

Понад 2400 років тому Конфуцій сказав:
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу, я пам 'ятаю.
Те, що я роблю, я розумію.

Ці три прості твердження обгрунтовують необхідність використання активних методів навчання. Дещо змінивши слова великого китайського педагога, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання:
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу й чую, я трохи пам ’ятаю.
Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.
Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і
навичок.
Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

Набагато важливіше навчити, ніж просто розповісти. Хоча останній метод простіший, доступніший і, безумовно, швидший. Ви можете швидко повідомити учням те, що вони повинні знати, і вони забудуть це ще швидше.

Процес навчання не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активної участі в цьому процесі. Пояснення і демонстрації, сама по собі, ніколи не дадуть справжніх, стійких знань. Цього можна досягни тільки за допомогою активного (інтерактивного) навчання.

Слід пам'ятати, що до застосування інтерактивної моделі навчання слід підходити дуже обережно. Інтерактивна взаємодія потребує певної зміни як життя всього класу, так і вчителя.

Це вимагає від педагога:
- перебудови відносин "учитель-учень":
- гуманізації та гуманітаризації педагогічного процесу;
- активізації навчальної діяльності учнів;
-організації роботи з обдарованими дітьми, підвищення ефективності   позакласної та позашкільної роботи, організації роботи факультативів, гуртків;        
-забезпечення позитивних кінцевих результатів навчання для кожного учня;
- широкого впровадження як фронтальних, так групових та індивідуальних форм роботи на уроці.
Вчитель повинен старанно планувати свою роботу, щоб:
- дати завдання учням: прочитати, подумати, виконати самостійні творчі завдання;
- відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали
б  учням "ключ" до опрацювання теми;
- під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно;
- на одному занятті можна використовувати одну (максимум - дві ) інтерактивну вправу, а не їх калейдоскоп;
- дуже важливим є проведення спокійного глибокого обговорення за підсумками інтерактивної вправи.
Для зміцнення контролю за ходом процесу навчання за умов використання інтерактивної моделі навчання вчителеві треба попередньо добре підготуватися:
- глибоко вивчити і продумати матеріал, у тому числі додатковий;
- старанно спланувати і розробити заняття, визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати питання і можливі відповіді, виробити критерії оцінки роботи учнів на уроці та ефективності заняття;
- передбачити різноманітні методи для уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії.

Перш за все, вчитель повинен бути обізнаним із різноманітністю форм і методів інтерактивного навчання.
Враховуючи відсутність у науковій літературі будь-якої класифікації інтерактивних технологій навчання, ми визначили їх умовну робочу класифікацію за формами навчання (моделями), у яких реалізуються інтерактивні технології. Ми розподіляємо їх на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

1. Інтерактивні технології кооперативного навчання.
2. Інтерактивні технології колективно-групового навчання.
3. Технології ситуативного моделювання.
4. Технології опрацювання дискусійних питань. Інтерактивний урок, як і кожен інший, вимагає певної його організації. Наводимо орієнтовну структуру інтерактивного уроку.

Мотивація
Мета - сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорювання теми.
Використати для цього можна запитання, цитати, короткі історії, невеличке завдання тощо.
Представлення теми та очікуваних навчальних результатів
Мета - забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти в результаті уроку і що від них очікує вчитель, викладач.

1. Надання необхідної інформації

Мета - дати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути міні-лекція, ознайомлення з роздатковим матеріалом, презентація виконаного домашнього завдання.

1. Інтерактивна вправа - центральна частина заняття

Мета - практичне засвоєння навчального матеріалу.

1. Інструктування - учитель розповідає учасникам про мету вправи, про правила, про послідовність дій і кількість часу на виконання завдань.
2. Об'єднання в групи і розподіл ролей.
3. Виконання завдання (учитель виступає організатором, консультантом, ведучим дискусій), його обговорення.
4. Презентація результатів роботи.

V. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку

Мета - обговорення задля усвідомлення зробленого на уроці. Слід повернутися до очікуваних результатів, оголошених на початку уроку.
Плануючи інтерактивний урок учителеві слід пам’ятати
про:
- пріоритет особистості учнів в організації освітнього процесу;
- орієнтацію на процес навчання;
- орієнтацію на особистісні досягнення учнів;
- створення емоційно-актуального фону уроку;
- чітке визначення освітніх, виховних і розвиваючих завдань уроку та очікуваних результатів;
- використання активних методів навчання;
- зв’язок з раніше вивченим матеріалом, власним досвідом, набутим учнем;
- формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці;
- заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом.
Засобами досягнення очікуваних результатів можуть бути:
- використання різноманітних форм та методів навчальної діяльності, які дозволяють розкрити суб'єктний досвід учнів;
- створення атмосфери зацікавленості кожного учня  в результатах роботи всього класу;
-  стимулювання учнів до висловлювань, використання різних способів
- виконання завдань без побоювань помилитися, отримати хибну відповідь тощо;
- використання протягом уроку дидактичного матеріалу, який дозволяє учневі обрати найбільш значущі для нього та форму зміст навчального матеріалу;
- оцінка досягнень учня протягом всього навчального процесу, а не тільки за кінцевим результатом;
- заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи, аналізувати протягом уроку роботи інших учнів, вибирати та освоювати найбільш раціональні з них;
- створення на уроці педагогічних ситуацій спілкування, які б дозволяли кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, вибір у способах роботи, створення обстановки для природного самовираження учня.

Орієнтація процесу навчання на розвиток особистості, формування його компетенцій вимагають більш широкого використання активізуючих методик, інтерактивних технік у навчанні фізики (“мозковий штурм”, дискусія у великій групі, робота в малих групах, метод базово-перехресних груп, дебати, метод “дерево рішень”, інтерв’ю, дослідження випадків тощо), які є домінуючими під час проведення саме нетрадиційних уроків.                                    
Проведення нетрадиційних уроків та позакласних заходів дає можливість доповнити і поглибити знання учнів, розвинути інтерес до предмету, формувати у них компетенції, яких потребує сучасне життя, зокрема: соціальні (брати на себе відповідальність, бути активним у прийняти рішень, у суспільному житті); полікультурні (розуміння несхожості людей, взаємоповага до їхньої мови, релігії, культури); комунікативні (опанування усних і писемних спілкувань); інформаційні (уміння здобувати, критично осмислювати й використовувати різноманітну інформацію); саморозвитку та самоосвіти; продуктивної та творчої діяльності.

Досвід моєї роботи, практика переконують, що за всієї різноманітності нетрадиційних уроків в основі кожного з них лежить така форма організації навчання, як дидактична гра, за допомогою якої можна керувати діяльністю учнів, їхнім   інтелектуальним та психічним розвитком.
У виборі дидактичних ігор важливу роль відіграє віковий фактор. Якщо для учнів 7-8 класів характерними є уроки-змагания, уроки- естафети, уроки-подорожі, уроки-казки, театралізовані уроки, то для старшокласників ігри “дорослішають”. Тут переважають ділові, рольові ігри, які реалізуються через уроки-конференції, уроки-інтерв’ю, уроки-диспути, інтегровані уроки, уроки-суди тощо.

Під час ділових, рольових ігор усі учні зайняті серйозною роботою, яка нагадує роботу дорослих.
Важливою є психологічна підготовка учнів до гри. Завчасне повідомлення про проведення гри стимулює учнів до участі у ній, викликає інтерес, спонукає до обдумування заходів, які сприяли б успіху. У результаті поглиблюються конкретні знання учнів, інтегруються зі знаннями з інших дисциплін, формується цілісна система знань.

Залучення учнів до активної пошуково-творчої діяльності - головне завдання дидактичних ігор. Уроки-ігри сприяють розвитку в учнів навичок роботи з додатковою літературою, виховують допитливість, уміння працювати в колективі, вчать самостійно мислити, виробляють уміння виступати перед аудиторією, виховують почуття відповідальності, розвивають творчі здібності. Крім того, вони дають змогу опрацьовувати значний за обсягом матеріал.

Інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити процент засвоєння матеріалу. Оскільки впливає  не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю (дії, практику).

Дослідження сучасних психологів показали, що старший школяр може, читаючи очима, запам'ятати 10% інформації. Слухаючи -26%, розглядаючи - 30%, слухаючи і розглядаючи - 50%, обговорюючи - 70%, особистий досвід-  80%, спільна діяльність з обговоренням - 90%, навчання інших -95%.
Так, наприклад, робота учнів у групах та парах, взаємонавчання учнів у парах змінного складу, дає разючі результати. Та взаємонавчання учнів також має і свої слабкі сторони, які необхідно враховувати, використовуючи нові технології.

Все гострішою стає проблема вдосконалення форм організації процесу навчання, знаходження відповіді на запитання “Як навчати, як створити умови для розвитку та самореалізації особистості в процесі навчання?”. Як, залишаючись в рамках класно-урочної системи, підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку учнів, забезпечити оволодіння ними навичками саморозвитку особистості. Значною мірою цього можна досягти, використовуючи сучасні інноваційні технології, зокрема технології інтерактивного навчання, перетворюючи, таким чином, традиційний урок в інтерактивний.

Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес та мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів у великій мірі залежить від умінь і стилю роботи вчителя.
Кожен учитель знає, що нетрадиційні уроки краще запам’ятовуються учнями, викликають зацікавленість і бажання взяти участь в уроці. Дитину втомлює пасивність, а праця, яка пов’язана із позитивними емоціями, сприяє гарному засвоєнню та закріпленню знань.
Формування особистості старшокласника немислиме без учнівського співробітництва. Саме тому одним із основних завдань сучасного уроку є створення оптимальних умов для реалізації принципу активності в навчанні.

Проведення нетрадиційних уроків з застосуванням інтерактивних технологій відповідає тенденціям сучасного уроку фізики, зокрема, таким, як відмова від авторитарного стилю навчання, курс на ініціативу учнів, увага до вироблення умінь обгрунтовано приймати рішення.
Учителі - люди творчі, а тому вважаю, що той, хто шукає, знайде щось нове і повчальне, вибачить недоліки і намагатиметься зробити урок ще кращим.
Інтерактивна взаємодія потребує певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготування як учням, так і педагогу. Досвід роботи показує, що треба починати з поступового включення елементів цієї моделі, якщо вчитель або учні з ними незнайомі. Можна навіть створити план поступового впровадження інтерактивного навчання. Краще старанно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж чисто проводити наспіх підготовлені “ігри”.
Можна провести з учнями особливе “організаційне заняття” і створити разом із ними “правила роботи в плані”. Потрібно налаштувати учнів на старанну підготовку до інтерактивних занять. Використовувати спочатку прості інтерактивні технології роботи в парах, малих групах, мозковий штурм тощо. Коли з’явиться досвід  подібної роботи, такі заняття будуть проходити набагато легше, а підготовка не потребуватиме багато часу.         І
Використання інтерактивного навчання не самоцілі. Цс лише засіб для досягнення тісної атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозуміння і доброзичливості, надання можливості дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання.
Якщо застосування інтерактивної моделі у конкретному плані веде до протилежних результатів, треба переглянути стратегію й обережно підходити
до її використання. Можливо варто обговорити цю ситуацію з учнями (чи правильно ви їх розумієте і використовуєте, чи готові ви й учні до їх використання).
Використання інтерактивних технологій, в тому числі і під час проведення нетрадиційних уроків, дає можливість для фахового росту, для зміни себе, для навчання разом з учнями. З іншого боку, після кількох старанно підготовлених уроків вчитель зможе відчути, як змінилося ставлення до нього учнів,а також сама атмосфера у класі - і це послужить додатковим стимулом до роботи з інтерактивними технологіями.Тепер зупинемось на кожному методі інтерактивного навчання і його застосуванні на уроках фізики у школі.
Інтерактивні технології кооперативного навчання

Кооперативна навчальна діяльність - це модель організації навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою.
Учитель у груповій навчальній діяльності на уроках фізики керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, які він пропонує групі та які регулюють діяльність учнів. Стосунки між учителем і учнями набувають характеру співпраці, тому, що педагог безпосередньо втручається у роботу груп тільки в тому разі, якщо в учнів виникають запитання і вони самі звертаються за допомогою до вчителя. Це їхня спільна діяльність.
Групова навчальна діяльність, на відміну від фронтальної та індивідуальної, не ізолює учнів один від одного, а навпаки, дозволяє реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і співпраці.

Відомо, що учням буває психологічно складно звертатись за поясненням до вчителя і набагато простіше - до ровесників. Психолого-педагогічні дослідження свідчать, що групова навчальна діяльність сприяє активізації результативності навчання школярів, вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності, вмінню доводити і відстоювати свою точку зору, а також прислуховуватись до думки товаришів, культури ведення діалогу, відповідальності за результати своєї праці.

Робота у невеликих групах відкриває для дітей можливості співпраці, допомогає успішному навчанню школярів, а їх активність і спільна творчість підвищує ефективність уроку. Інколи в індивідуальній роботі діяльність слабких учнів приречена на невдачу, у груповій роботі - формуються комунікативні вміння, стимулюються моральні переживання взаємного навчання, зацікавлення в успіхові товариша, що призводить до самовдосконалення, саморозвитку, самопізнання дитини.

На допомогу вчителю при організації групової роботи пропонується такі "магічні"  дрібнички:

- Намагайтеся ніколи не застосовувати слово "розподілятись", "розподіляти" дітей на пари, на трійки, на групи тощо. Пам'ятайте, учні ОБ'ЄДНУЮТЬСЯ! З об'єднаних учнів виростають дорослі, здатні об'єднуватися і працювати разом.

- Усе, що пропонують учні, має бути прийняте й обговорене. Не слід казати їм, що це "правильна чи неправильна відповідь", треба лише допомогти опрацювати інформацію і прийняти власні рішення. Спостерігайте, щоб ніхто з учнів не залишався поза обговоренням.
- Рішення учнів повинні сприйматися серйозно, якщо ви бажаєте налагодити процес навчання взаємодії й розвитку навичок критичного мислення.
- Деякі учні зразу готові активно працювати і в більшій групі, але дійсно ефективною групова робота буде в групі не більше 5-6 осіб, більші групи потребують інших технологій!

Для оцінки ефективності та об'єктивності роботи всіх членів   групи, діти заповнюють таблицю активності учнів у групі

Така форма роботи надзвичайно зацікавлює дітей, їм подобається бути у ролі вчителя фізики, оцінювати себе та інших, ділитися знаннями, співпереживати за успіхи групи.

З    часом на уроках фізики у школі виникли такі правила дружньої роботи в групі:

1. Уміло розподілити обов'язки.
2. Висловлюватись по черзі, коротко і чітко.
3. Не сперечатись даремно.
4. Намагатись зрозуміти один одного.
5. Сформулювати думку групи.
6. Акуратно оформляти результати.
7. Вживати ввічливі слова.
8. Пам'ятай: розв'язання проблеми залежить від кожного члена групи.

Інколи у групах діти лише вчаться, дискутують, знаходять різні шляхи вирішення проблеми, а вже індивідуально виконують завдання, яке оцінює вчитель. Така форма навчання розкриває дитину не лише як учня, але і як мислителя, творця, організатора, виконавця; виховує у школяра об'єктивність, чесність, порядність.

Наведемо приклади кооперативних технологій навчання:

1. Робота в парах ("Обличчям до обличчя", "Один - удвох - усі разом").
2. Ротаційні ( змінювані) трійки.
3. Два - чотири - усі разом.
4. Робота в малих групах.
5. Акваріум.

Так, застосовуючи на уроках фізики інтерактивну вправу " Два - чотири - усі разом ", потрібно:

1. поставити учням запитання чи завдання для обгопорення і вирішення. Дати їм 1-2 хвилини для продумування можливих відповідей або рішень індивідуально.
2. Об’єднати в пари і попросити обговорити свої ідеї один з одним. Попередити, що пари мають дійти згоди шодо відповіді або рішення.
3. через деякий час пари об’єднати в четвірки і запропонувати обговорити попередньо досягнені рішення щодо поставленої проблеми. Як в парах, учні мають дійти спільного рішення.
4. Залежно від кількості учнів у класі можна об'єднати четвірки в більші групи чи перейти до колективного обговорення проблеми.

Наприклад, для систематизації та узагальнення знань з теми: "Теплові явища" - учням можна запропонувати для вирішення такі завдання:

1.Чому взимку під час тривалої стоянки або при зберіганні машини у холодному приміщенні воду з радіатора автомобіля зливають?

2.Чому нагрівається чайна ложка, опущена у склянку з окропом?

3.Шерсть оленя має форму тонесеньких трубочок,наповнених повітрям. Яке значення це має для оленя?

4.Чому ковзанку взимку краще заливати гарячою водою?

5. Який грунт прогрівається швидше: вологий чи сухий?

Технології колективно-групового навчання
До цієї групи відносять інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну роботу всього класу.
При організації фронтального навчання вчителю потрібно врахувати:

1. Ключем до ефективності обговорення великою групою є те, що учитель ставить запитання.
2. Уникати закритих запитань, тобто таких, на які можна відповісти коротко ("так" або "ні").
3. Вживати відкриті запитання, які починаються з "як", "чому" , "який" .
4. Те, як учитель реагує на запитання та коментарі, є вирішальним у створенні навчальної атмосфери.
5. Демонструвати увагу до всіх, дякуючи кожному учневі за запитання та висловлювання.
6. Не дозволяти будь-кому домінувати над групою під час дискусії. Обмежити це можна, сказавши: "А тепер послухаймо, що скаже..." або "Я хотів би, щоб усі мали можливість сказати своє слово"
7. Не слід забувати, що велика кількість загальногрупових обговорень втомлює.

Різновидами фронтальної роботи є:

1. Обговорення проблеми в загальному колі.
2. Мікрофон.
3. Незакінчені речення.
4. Мозковий шіурм.
5. Навчаючи-вчуся  ( Кожен навчає кожного,

"Броунівський рух").

1. Ажурна пилка.
2. Аналіз ситуації.
3. Дерево рішень.

Зупинемось на технології загальногрупового обговорення
"Мікрофон", яка надає можливість кожному сказати щось по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.
Як організувати роботу
1.Поставте запитання класу.
2.Запропонуйте класу якийсь предмет (ручку, олівець тощо), який виконуватиме роль уявного мікрофона. Учні передаватимуть його один одному, по черзі беручи слово. Надавайте слово тільки тому, хто отримує "уявний" мікрофон.
3.Запропонуйте учням говорити лаконічно й швидко (не більше 0,5-1 хв)
4.Не коментуйте і не оцінюйте подані відповіді.

Так, при узагальненні вивченого про рух молекул та дифузію пропоную дітям дати відповіді на такі запитання:

1. Що таке дифузія?
2. Якпояснити явище проникнення однієї речовини в іншу?
3. Чи могла б відбуватися дифузія, якби молекули були нерухомими й між ними не було б проміжків?
4. Чому дифузія в газах відбувається швидше, ніж у рідинах?
5. Від чого залежить швидкість дифузії?

Також цікавою є технологія “Ажурна пилка” (“Мозаїка"). Ця технологія використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Так, при вивченні теми “Радіоактивність Альфа -, бета, - гамма - проміння”  готую індивідуальний інформаційний пакет для кожного учня (матеріали підручника, додаткові матеріали - таблиці, тощо). Потрібно підготувати таблички з кольоровими позначками, щоб учні змогли визначити завдання для їхньої групи, бо кожен учень входить у дві групи - “домашню” й “експертну”. Об'єдную учнів у 6 груп (“домашніх”).

Завдання групам 1 і 4.
Ознайомити з історією відкриття радіоактивності. Визначити та записати у зошит основне з поданої інформації. Звернути увагу на подальше вивчення радіоактивності іншими вченими.

Завдання групам 2 і 5
Прочитати дослід про відхилення радіоактивних променів у магнітному полі з підручника, використовуючи схему досліду, таблиці. Проаналізувати результати досліду і записати їх у зошит. Завдання групам 3 і 6.

Прочитати пункти “а- частинки, β -частинки, γ- частинки”. Визначити та записати у зошит основне з поданої інформації. Проаналізувати прочитане.
На другому етапі об’єдную учнів у 6 “експертних” груп так, щоб у першу увійшли учні, які мають таблички, наприклад синього кольору і працювали в “домашніх групах 1, 2, 3. Друга, експертна група складається з осіб, що працювали в цих самих “домашніх” групах і мають таблички з жовтою позначкою, третя - з зеленою.

Кожен з учасників ознайомлює інших зі змістом опрацьованої ним інформації. На 3 етапі учням пропонується повернути “додому”, щоб поділитися знаннями, отриманими в “експертній" групі. Причому треба намагатися донести інформацію якісно і в повному обсязі.
Завдання “домашніх'’ груп на даному етапі - корекція та остаточне узагальнення всієї інформації. Для закріплення здобутих знань групам (1,3,5 і 2,4,6) пропоную виконати практичне завдання. І на 4 етапі групи 1,3,5, а згодом 2,4,6 звітують про виконання завдань. Результати оцінюються.
Технологія ситуативного моделювання

Модель навчання у грі - це побудова навчального процесу шляхом включення учня до гри (передусім ігрове моделювання явищ, що вивчаються):

1. Імітації "Симуляційні ігри", "Симуляції").
2. Спрощене судове слухання.
3. Громадські
4. Розігрування ситуації за ролями ("Рольова гра", " Програвання сценки", "Драматизація").

Конспект уроку з використанням інтерактивних методик
Тема : Світлові явища
Мета: Перевірити, як учні засвоїли тему: "Світлові явища" Активізувати пізнавальні можливості учнів, розвивати творчі здібності.
Викликати інтерес до вивчення фізики.
Тип уроку: урок-гра.
Хід уроку
І.Організаційна частина

1. .Поділ на дві команди.
2. Завдання для новостворених команд:

а) вибір назви команди, яка стосується теми уроку;
б) розподіл обов'язків: читач, писар, доповідач, організатор

1. Орієнтація.

Урок - гра по вивченій темі: "Світлові явища".
4.Проектування
Заплановані гейми: "Далі, далі...", "Ми - вам, ви - нам"

1. Основна частина

Перший гейм "Далі, далі... (за кожну правильну відповідь І бал, по черзі відповідають по одному учасникові від команди).

1. Природні    джерела світла.
2. Світло   - яке це випромінювання? Як поширюється світло?
3. Коли промені світла заломлюються?
4. Кут падіння - 30° .Чому дорівнює кут відбиття?
5. Яке зображення дає  дзеркало ?
6. Значення енергії, що потрапляє на одиницю поверхні від світлової точки поверхні, залежить від...
7. Назвати штучні джерела світла.
8. Прозоре тіло обмежене сферичними поверхнями?
9. Пряма, що проходить через центр лінзи?
10. Промінь світла проходить з повітря у воду. Який кут більший - падіння чи заломлення?

11.Що рухається швидше - літак чи його тінь?
12.Перший закон відбивання світла?
13.Абсолютний показник заломлення.
14.Як називається точка перетину променів, які йдуть паралельно до головної оптичної осі?
15.Формула лінзи.
16.Одиниця оптичної сили лінзи.
17.Властивість ока пристосовуватись до розгляду предметів на різних відстанях .
Другий гейм "Ми - вам, ви - нам"
Команди по черзі задають запитання одна одній. Якщо суперники дали правильну відповідь, то їм зараховується 2 бали, а якщо ні, то відповідає команда, яка ставила запитання. Вона отримує один бал.
Третій гейм "Заморочки з бочки"
Пропонується членам команди по черзі вийняти картки із завданнями з ящика. За повну правильну відповідь команді зараховується 3 бали, за неповну - 2 бали. Якщо команда не відповідає, то запитання переходить до другої команди.
1.Чому під час заходу Сонця ми бачимо його червоним ?
2.Чому виникає сонячна доріжка на поверхні води?
З.Чому із підводного човна, що занурений у воду, можна бачити те, що відбувається на поверхні моря?
4.Увага! Чорний ящик. Цьому винаходу 160 років. Він дає можливість побачити ті явища, які без нього ми побачити вже  не можемо. Що у цьому ящику? Яка його будова?

Підсумок уроку. Оцінювання учнів.
Технологія опрацювання дискусійних питань
Дискусія - це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Вона сприяє розвиткові критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички обстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.
До технологій навчання в дискусії належать:

1. Метод Прес
2. Займи позицію
3. Зміни позицію
4. Безперервна шкала думок
5. Дискусія
6. Оцінювальна дискусія
7. Дебати

Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної фізичної проблеми або із суперечливого питання.
Інтерактивне навчання відноситься до педагогічних технологій, що забезпечують ефективне управління й організацію навчального процесу.Це специфічна форма організації навчальної діяльності, мета якої - забезпечити комфортні умови, за яких кожен учень відчував би свої успіхи, інтелектуальну спроможність, продуктивність свого навчання, виключення домінування однієї думки над іншою. При­значення інтерактивного навчання полягає в тому, щоб передати знання та усвідомити цінність інших людей. Одним зі шляхів активізації розумової діяльності учнів під час навчання є застосування на уроках групової форми роботи.

Як засвідчив досвід упровадження групових форм діяльності учнів у навчальний процес, роботу в групах можна ефективно застосовувати на різних етапах уроку: і під час вивчення нового ма­теріалу, і при його перевірці. Мета використання теж може бути різною: від поглиблення і розширення знань, здобутих на уроці, до формування навичок самостійного опанування навчальним ма­теріалом, від формування комунікативних умінь до розвитку мислення.

Групова навчальна діяльність учнів на уроках різного типу сприяє тому що в учнів виявляється бажання допомогти товаришу, виробляється уміння спілкуватися, чесність, бажання досконаліше вивчити предмет.

Учнівське співробітництво формує особистість. В учнів виникає потреба в діалозі, у вирішенні суперечностей, у вислуховуванні точок зору товаришів.
Все це можна реалізувати за допомогою групової навчальної діяльності учнів. Групова діяльність значною мірою відповідає тенденціям сучасного уроку фізики, зокрема таким, як відмова від авторитарного стилю навчання, розвиток ініціативи учнів, увага до вироблення уміння обґрунтовувати свої рішення.

Педагогічна практика та власний досвід показали, що уроки, на яких має місце групова форма роботи, є насиченими, не шаблонними, варіативними та самобутніми.

На одних уроках робота учнівських груп є короткочасною (10-20 хв), а на інших триває весь урок.
Широкі можливості для застосування інтерактивних методів навчання розкриваються під час контролю знань. На цьому етапі учні залучаються до різних форм взаємоконтролю у парі чи в групі, до самоконтролю, взаємо- та самоаналізу, учням надасться можливість самостійно або за допомогою вчителя чи інших учнів порівнювати отрмані результати.

ВИСНОВОК
Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи — самостійним пошуком, традиційними методами. Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими. До кожного заняття слід сумлінно готуватися. Легке за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для вчителя, адже добитися дисципліни і уваги за рахунок “сидіть тихо!” неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово. Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально (з практики) - 1-2 методи за урок. За умови вмілого провадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення. При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотиваційна структура особистості учня.

Велику увагу потрібно приділяти міжпредметним зв'язкам, адже інтерактивний метод вимагає знання з інших предметів. Міжпредметні зв'язки є однією з головних умов підвищення ефективності навчального процесу. Забезпечення міжпредметних зв'язків сприяє формуванню в учнів діалектико-матеріалістичного світогляду, пізнавального інтересу, свідомого засвоєння знань, поглибленню політехнічних знань та підготовці учнів до продуктивної праці. Особливо важливо забезпечити міжпредметні зв'язки при викладанні креслення, математики і фізики, оскільки знання й уміння, набуті учнями при вивченні цих предметів, взаємозв’язані між собою і в цілому створюють в уяві учнів цілісну картину світу.

Саме тому за розумним поє'днанням новітніх освітніх технологій та традиційних підходів у педагогічній діяльності - майбутнє освіти в Україні.

Література
1.Ващенко Г. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів. - К.: Українська Видавнича Спілка, 1997-441с.
2.Крамаренко С. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів.// Відкритий урок. -2002. -№5-6.- ( .7-10
3.Освітні технології: Навч.-метод, посібн. - За заг. ред. О. М. Пєхоти. -К.: А. С. К„ 2002 - 255С.
4.Сиротенко  Г. О. Шляхи оновлення освіти: Науково-методичний аспект. Інформаційно-методичний збірник. -Х.:"Основа",2003',-96С.
5.Сухомлинський В. Вибр. тв. - т. 3. - К.: "Рад. шк.", 1977-670ст.
6.Шаромова   В. Р., Януїневич О. В. Інтерактивний урок фізики. Методичні матеріали для вч. фіз. - "Львів - 2005" -с.3-10.
7.Пометун, Л. Пироженко. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. - Наук. -мет. посібник - К. "Д. С, К." - с. 8-14,33-81.