Думанська Лідія Іванівна

Головна / Думанська Лідія Іванівна

Думанська Лідія Іванівна

Думанська Лідія Іванівна

Освіта — Кам'янець-Подільський педагогічний інститут

Педагогічний стаж — 37 роки.

Кваліфікаційна категорія — вища.

Курси підвищення кваліфікації пройшла у 2017 році (свідоцтво № 039080-17 від 05.12 2017 року видане ВСП "Львівський навчально-науковий центр професійної освіти" Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова).

Люблю мистецтво і літературу, як один із його видів. Вважаю, “якщо урок літератури — урок мистецтва, то він сам мусить бути витвором мистецтва” (Євген Ільїн “Про урок літератури”). Усвідомлюю, що викладач-словесник не запроваджує знання, а створює культуру: найтоншу, вишукану, душевну. І як у театрі, йому потрібен емоційний відгук тих, з ким він спілкується. А учень, навідь коли посередній, завжди чимось цікавіший за літературного героя, якщо, ясна річ, і його прочитати так само уважно, заглибленно як книжку. Люблю “слухати по-Толстовському”, тобто чути його внутрішній голос. Про що він думає, коли говорить?

На сьогоднішній день класно урочна система перестала задовольняти сучасні вимоги до освіти. Життя потребує формування нового типу мислення – гнучкого, самостійного. Це можна зробити за допомогою інтерактивних технологій навчання. Обираючи таку форму навчання педагог перестає бути суто носієм інформації, його роль – заохочувати учнів до самопізнання. Інтерактивне навчання стимулює рефлексію, внутрішній діалог кожного з учасників навчального процесу, стираючи кордони між учнем і учителем, заохочує до взаємодії між собою.

Майже усі уроки готуються за активної участі учнів, і, спостерігаючи за ними вчитель може виявити наскільки художній твір проник у їхні душі. «Достукатися до дитинства – талант справжніх геніїв. Там … зберігається буквально все, що є у Всесвіті», - писав Сальвадор Далі. Я згодна з цим художником, а ще з Янушем Корчаком, який говорив, що дітей, власне, немає, є недосвідчені дорослі. Звідси моє кредо – «достукатися до дитинства» і розбудити дорослу людину. А це можна зробити через дотик до Прекрасного, яким є Слово, виражене в художній формі.

Вивчаючи літературний твір, у спілкуванні з кожним учнем важливо знайти точку дотику де текст відповідає на запитання кожної окремої особистості, дає можливість розкрити її душу і здібності. Такою точкою дотику може стати малюнок, вірш, пародія або драматична мініатюра за прочитаним твором. Так учень набуває досвіду і відкриває для себе невичерпні можливості.

Моє життєве кредо: ЛЮДИНІ МОЖНА ПРОСТИТИ ВСЕ, ОКРІМ ПІДЛОСТІ.

Вимоги, які я ставлю до себе:

високий професіоналізм;
любов та повага до дітей;
порядність;
гуманне ставлення до інших;
творчий підхід до справи;
постійне самовдосконалення;
перш, ніж вимагати від інших, робити самооцінку.

Я цілком поділяю думку Л. Толстого, про те, яким повинен бути вчитель, але, нажаль, не завжди це в мене виходить. Ось ці слова:

Якщо вчитель має тільки любов до справи, він буде добрим учителем.

Якщо вчитель відчуває тільки любов до учня, як батько, мати, він буде кращим за того вчителя, який прочитав усі книжки, але не відчуває любові ні до справи, ні до учня.

Якщо учитель поєднує в собі любов до справи і до учнів, він — досконалий учитель.

Працюю над методичною проблемою: “Формування полікультурних компетенцій учнів при вивченні світової літератури”.

Школа XXI століття в Україні відбудеться лише за умови, якщо кожен її вихованець засвоїть своєрідний етичний кодекс міжнаціонального спілкування, ставлення до інших культур і мов. Ось деякі його постулати: